До села Горки було всього, я думаю, версти три. Однак пішки йти я не ризикнув. Весняний бруд буквально доходив до коліна.Біля самої станції, у кооперативу, стояла селянська підвода. Літній мужик у зимовій шапці возився біля коня. buy albion gold — - — і А що, дядько, — - — і запитав я, — - — і чи не підвезеш мене до Горок? — - — і Підвезти можна, — - — і сказав мужик, — - — і тільки даром мені немає расчетутебя підвозити. Рублишко треба мені з тебе взяти, мила людина. cheap albion silver Дужо дорога важка.Я сіл у віз, і ми рушили.Дорога, дійсно, була аховая. Здавалося, дорога була специальноустроена з тим тонким розрахунком, щоб вся весняна дрянь із всіх околишніх нулів стікала саме сюди. Рідкий бруд покривала майже повне колесо. — - — і Бруд — Те яка, — - — і сказав я. — - — і Води, звичайно, багато, — - — і равнодушно відповів мужик.Він сидів на передку, звісивши долілиць ноги, і безперестану цокав на коня мовою. Між іншим, цокав він мовою абсолютно всю дорогу. cheap albion gold І тільки коли переставав цокати хоч на мінуту, коня поводила назад вухами й добродушно зупинялася.Ми від’їхали кроків сто, як раптом за нами, у кооперативу, пролунав истошный жіночий лемент.І якась баба в сірій хустці, сильно розмахуючи руками й лаючись на чому світло коштує, квапливо йшла за возом, із працею пересуваючи ноги в рідкому бруді. — - — і Ти що ж це, бурлака! — - — і кричала баба, доходячи в деяких словах до повного вереску. — - — і Ти кого ж посадив — те, чорт рваний? Йолоп, горе твоє цибульне!Мій мужик оглянувся назад і посміхнувся в бороденку. — - — і Ах, паразит — - баба, — - — і сказав він з посмішкою, — - — і криє — те як? — - і А чого вона? — - — і запитав я. cheap albion gold — - — і А пес її знає, — - — і сказав мужик, сякаючись. albion silver — - — і Не інакше як у віз ладить. Небажання їй, повинне статися, по бруду хлюпотіти. albion gold — - — і Так пущай сяде, — - — і сказав я. — - — і Трьох не можна відвезти, — - — і відповів мужик, — - — і дужий дорога важка.Баба, підібравши спідниці до живота, натискала усе швидше, однак по такому бруді наздогнати нас було важкувато. buy albion silver — - — і А ти що, з нею вмовився, чи що? — - — ізапитав я. — - — і Навіщо вмовився? — - — і відповів мужик. — - — і Дружина це мені. Що мені з нейзря вмовлятися? — - — і Так що ти?! Дружина? — - — і зачудувався я. — - — і Навіщо ж ти неї взяв — те? — і Так увязалась баба. Іменинниця вона, бачиш, у мене сьогодні. За покупками ми виїхали. У кооператив…Мені, міській людині, жахливо як стало ніяково їхати у возі, тим болеечто іменинниця крила тепер усе голосніше й голосніше й мене, і мого рідних, і свого напівповажного чоловіка.Я подав мужикові рубль, зстрибнув з воза й сказав: — - — і Пущай баба сяде. Я пройдуся.Мужик взяв рубль і, не знімаючи з голови шапки, засунув його кудись подволоса.Однак свою іменинницю він не став чекати. buy albion gold Він знову зацокав мовою идвинул далі.Я мужньо крокував поруч, тримаючись за віз рукою, потім запитав: — - — і Ну, що ж не саджаєш — те?Мужик важко зітхнув: — - — і Дорога дужа важка. Не можна саджати зараз… Так нічого їй, баб — те.Вона в мене — - — і диявол, двожильна.Я знову на ходу вліз у віз і доїхав до самого села, намагаючись тепер не дивитися ні на мого візника, ні на іменинницю.Мужик тужно мовчав.І, тільки коли ми під’їхали до будинку, мужик сказав: — - — і Дорога дужа важка, от що я скажу. За таку дорогу трояк брати треба.Поки я розраховувався з візником і розпитував, де б мені найтипредседателя, — - — і підійшла іменинниця. Піт котив з її градом. Вона обсмикала свої спідниці, не дивлячись на чоловіка, просто сказала: — - — і Вивантажувати, чи що? — - — і Звичайно, вивантажувати, — - — і сказав мужик.

Схожі публікації