Я погоджуюся з цією думкою, бо впевнена, що справжній інтелігент — це людина високої внутрішньої культури, сповнена почуття власної гідності, глибокої поваги до інших людей. Це особистість, яка має тверді переконання й не поступається ними на-ВІть під тиском матеріальної скрути, життєвих спокус, погроз можновладців. Можливо, найголовнішою рисою інтелігентності є внутрішня свобода та незалежність думки. Інтелігентна людина залишається такою, як є, за будь-яких обставин. А ще інтелігент — це завжди патріот, який уболіває за долю Батьківщини.

Кажуть, що однією з головних ознак інтелігентності є освіченість. Я частково погоджуюсь із цією думкою. Частково, тому що не завжди навіть висока освіченість є гарантією інтелігентності. Сьогодні магмо чимало прикладів морального невігластва саме серед людей високоосвічених. І навпаки, зразки справжньої інтелігентності та внутрішньої культури знаходимо серед тих, хто не має диплома. Прикладом може слугувати Катерина Білокур, неосвічена селянка, яка самотужки сягнула нечуваних висот у маляре

По-моєму, доволі точно дає настанови, гідні поведінки інтелігентної людини, Іван Франко в поезії «Не високо мудруй»:

Не високо мудруй, Але твердо держись, А хто правду лама, З тим ти сміло борись!

Не бажай ти умом Понад світом кружить; А скоріш завізьмись В світі праведно жить.

Отже, справжній інтелігент — це людина «духу». Прикладів справжніх лицарів духу не так уже й мало: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Василь Симоненко, Василь Стус, Ліна Костенко та інші. Приклади справжніх лицарів духу спонукають кожного з нас до самовдосконалення, прагнення бути справжніми інтелігентними людьми.

Схожі публікації