Язичництво — це віра наших предків, яка виявлялась відношенням до життя через природу, через своє існування у цій природі. До наших днів дійшли відомості про язичницькі божества, які керували життям людей: Сварог, Дажбог, Перун, Велес, Купало, Ярило та інші. Були в язичництві і демони: чорт, домовик, лісовик, водяник, русалки та інші.

Християнство виникло у І ст. нашої ери в Римській імперії. А хрещення Київської Русі відбулося у 988 році, за князя Володимира, який зробив християнство державною релігією. Усі язичницькі ідоли були знищені. На їхніх місцях збудували церкви. За наказом князя Володимира усіх людей похрестили у водах Дніпра, відбулося насильницьке насадження нової релігії серед слов’ян.

Довгий час у Київській Русі панувало двовір’я, багато людей тайно залишалися язичниками. До кінця викоренити язичництво так і не вдалося, деяких обрядів додержуються і в наш час.

Зараз починають поглиблено вивчати язичництво поряд із християнством. Київська Русь прийняла разом із християнською рукописною книжністю кирилицю, тобто слов’янську азбуку, засновану на грецькій азбуці, а також старослов’янську мову. Завдяки прийняттю християнства богослужіння почали проводити слов’янською мовою. Слов’янська церковна мова об’єднала східних, південних та західних слов’ян. Отже, можна сказати, що перехід від язичництва до християнства є суттєвим прогресом. Починаючи з XI ст. Русь набула статусу розвиненої християнської держави. Київ став центром міжнародного політичного та культурного значення.

Отже, у всіх відношеннях християнство позитивно вплинуло на розвиток слов’янського світу.

Схожі публікації