И. С. Тургенєв — проникливий і прозорливий художник, чуйний до всього, що вміє помічати й описувати самі незначні, дрібні деталі. Тургенєв у досконалості володів майстерністю опису. Всі його картини живі, ясно надані, наповнені звуками. Тургеневский пейзаж психологічний, пов’язаний з переживаннями й виглядом персонажів розповіді, з них побутом

Безсумнівно, пейзаж у розповіді «Бежин луг» відіграє важливу роль. Можна сказати, що вся розповідь пронизана художніми замальовками, які визначають стан героя, підкреслюють його настрій, почуття, визначають внутрішнє напруження. «Бежин луг», властиво, і починається з пейзажних замальовок. Автор описує прекрасний липневий день, коли «всі фарби зм’якшені, світлі, але не ярки», коли відчувається «зворушлива лагідність» природи, повітря сухе й чистий. З’являються перед очами ці картини й відчуваються заходи полиню, стислої жита, гречки, про які згадує автор

День чудесний! Герой задоволений полюванням за тетеревами. Однак почуття спокою й гармонії тривало недовго. Наступив вечір, початок смеркти. Герой збився зі шляхи, заблудився, їм опанувало внутрішнє занепокоєння. За допомогою опису природи авторові вдається показати його сум’яття. Героя відразу охопила неприємна, нерухлива вогкість, отчого зробилося моторошно. Уже «носилися» кажани, і запізнілі птахи квапилися у свої гнізда. У міру того як мисливець розумів, що заблудився серйозно й по темряві сьогодні з лісу вже не вибереться, «ніч наближалася й росла, як грозова хмара», отовсюду «лилася темрява». І от коли надія добратися до будинку остаточно залишила героя, він вийшов на Бежин луг, де сільські хлопці сиділи в багаття. Вони пасли табун коней. У цій романтичній обстановці вони розповідали один одному різні історії. Мисливець приєднався до них. Поступове почуття тривоги пішло й змінилося новими почуттями: спокоєм, умиротворенням. Він став любуватися небом, рікою, що потріскує плем’ям багаття, насолоджуватися особливим, томливим і свіжим «заходом російської літньої ночі».

Із цікавістю оповідач слухала історії хлопців. У самі напружені моменти розповідей природа, начебто прислухаючись до них, посилала невеликі сюрпризи. Щораз у найстрашніший момент що?те відбувалося. Після розповіді Кістки про зустріч теслі Гаврила з русалкою хлопці чують «протяжливий, дзвенячий, майже стенящий звук», що зненацька виник з тиші й повільно рознісся в повітрі. Історія, розказана Ильюшей про те, як псар Єрмил зустрів нечисту силу в образі баранчика, лякає дітей ще більше тому, що раптом зненацька собаки піднялися й із судорожним гавкотом кинулися ладь від вогню й зникли в мороці. Розповідь про небіжчиків і передбачення смерті вводить хлопців у замисленість. білий голубок, Що З’явився, звідки не візьмися подлетевший до багаття, покружившийся на одному місці й розчинилося в нічній імлі, наводить їх на думку про те, чи не праведна це душу, що летить на небо. «Дивний, різкий, хворобливий лемент чаплі», що пролунав у тиші, служить переходом до розмови про загадкові й страшні звуки: так може душу «жалобиться» або кричати лісовик. Всі ці картини передають тривогу, страх, напругу хлопців, підкреслюють їхній настрій. «Божі зірочки», увага до яких залучає маленький Ваня, допомагає всім дітям побачити красу нічного неба

Тургеневский пейзаж психологічний, пов’язаний з переживаннями й виглядом персонажів розповіді, з їхнім побутом. Закінчується розповідь теж описом природи. «Усе заворушилося, прокинулося, запекло, зашуміло, заговорило», новий день, незвичайно гарний, сонячний і яскравий, з’єднаний зі звуками дзвона й підбадьорливою свіжістю, служить фінальним акордом цього чудового добутку

Майстерність И. С. Тургенєва допомагає читачам відчути красу рідної природи, звернути увагу на те, що відбувається в ній щохвилини, щогодини.

Схожі публікації