Українських письменників немало, але далеко не всі з них удостоїлися такої високої честі — увійти до складу нашої літературної класики та стати дійсно народними митцями. Серед них чільне місце займає творчість видатного буковинського письменника Юрія Федьковича, що талановито й пристрасно оспівував свою рідну землю, свій край, завдяки чому здобув собі вічну славу й шану.

У своїй творчості автор розроблює багато тем і мотивів. Найяскравіше подані та найчастіше зустрічаються мотиви панщини, жахливого життя пригноблених селян, непосильних податків, що падали важким тягарем на плечі людей, породжуючи все більше хвилювання й невдоволення. Усе це він мав змогу спостерігати та бачити на власні очі: час від часу спалахуючі народні бунти, їх жорстоке погашення і, нарешті, довгоочікуване скасування кріпацтва. Але воно не багато змінило в житті народу, мрії якого не справдились, адже селяни залишились у ярмі, злиднях і темряві. Ось як зображує Федькович тогочасну дійсність:

У синє море сонце ясне тоне

І своє світло, ніби кров, червоне

По всій країні доокола сіє…

У ліричному доробку автора є твори, в яких яскраво представлені образи матері, сестри як жінок, що ніколи не зрадять, завжди будуть поруч у складну мить. У ранній поезії «На день добрий» ми бачимо, що мати, як сама буковинська земля, залучає сина до народної пісні:

…Мене мати ба й породила,

Де вірли воду пили,

Навчила мене ба й співаночок

Сто двадцять і чотири…

У творах письменника досить часто зустрічаються мотиви рекрутчини, сумної жовнірської долі, мотив понівеченого, скаліченого життя молодих, здорових, сильних людей:

Стояв же він на шельваху в цісарськім дворі,

Вмивався він, втирався він, як гусь по воді;

Умивався він да сльозами…

Бринять у поезії Федьковича й історичні мотиви, він зображає славне минуле нашої Батьківщини. Письменник найчастіше використовує образ народного бунтаря Олекси Довбуша.

Майже три десятиріччя працював письменник на творчій ниві нашої країни, створивши безліч високохудожніх творів, що ввійшли в скарбницю української літературної класики.

Схожі публікації