Поезія Маркіяна Шашкевича є однією із яскравих і недостатньо досліджених сторінок української літератури. У своїх поетичних шуканнях митець перш за все орієнтувався на здобутки західноєвропейського та українського романтизму, а отже, цікавився проблемами української культури, історії, мови. Великого значення надавав поет вивченню народної поезії, на здобутки та ключові образи-символи якої нерідко спиралися романтики. Народну поезію він розглядав як джерело народного духу, як естетичний ідеал. Разом із Я. Головацьким й І. Вагилевичем М. Шашкевич намагався дослідити універсальний характер народної поезії.

Саме зацікавлення історичними подіями стало визначальною рисою естетичної системи М. Шашкевича. Свій ідеал письменник шукав у минулих часах. Звернення до історичного минулого, характерне для письменників того часу, було своєрідною формою заперечення нерадісної сучасності, а то й політичним бунтом. Крім того, український романтик, звертаючись до історії свого народу, бачив у ній засади національної культури, її глибинні джерела. Характеризуючи творчість українських романтиків, критик Т. Бовстунівська зазначає, що «в народних баладах, переказах, історичних піснях і думах… знаходять істинний дух і розглядають їх як історичні пам’ятки, пропагуючи новий погляд на історію… Історія духу уявлялася романтикам як істинна історія. Не за зовнішніми ознаками, а за внутрішнім розгортанням духу, що проступає в народнопоетичній творчості тільки й можна укласти ймовірне уявлення про хід історії». Такі риси світосприйняття й естетичного осягнення історичної поезії та фольклору характерні й для творчості М. Шашкевича, для якого істотним був не сам історичний факт, а насамперед можливість його поетичної інтерпретації, легенда, народна дума тощо.

М. Шанікевич цікавився історією України і навіть написав статтю «О запорожцях і їх Січі», а також літературно-критичний нарис про гетьмана Б. Хмельницького. Образ Хмельницького захоплював поета, він писав, що то «великий образ, то дзеркало, як вода, чистеє, в котрім незмущенноє являєся лице столітей…»

Виходячи із цих романтичних засад, М. Шашкевич у своїх поезіях на історичну тематику, джерелом яких були давньоруські твори, фольклор, легенди, прославляє героїзм і самовідданість національних героїв та провідників. У героїчному минулому, зокрема в епосі про Б. Хмельницького, коли народ відстоював і захищав свою незалежність і свободу, у постаті гетьмана він убачає свій суспільний ідеал та ідеал людини.

До образу Б. Хмельницького Шашкевич звертається в поезії «Хмельницького обступлення Львова». Увага поета сконцентрована на цій могутній постаті народного ватажка. Підзаголовком до твору митець обирає рядки з народної думи «Облога Львова», ніби підкреслюючи, що осмислює образ гетьмана в руслі народного сприйняття:

А в чистім полі, близько дороги

Стоїть наметець дуже шовковий,

А в тім наметі стоїть столичок,

На тім столичку бравий молодець.

Чисте поле стає тим простором, на якому традиційно сходяться вороги. Але тут гетьман зупиняється в чистому полі і пише за тесовим столом «дрібні листи» — універсали, тобто керує Україною з поля бою. Шашкевич, таким чином, підкреслює державницьку мудрість, політичну прозорливість гетьмана.

У Шашкевича Хмельницький — романтичний герой, утілення його свободолюбного ідеалу. Український гетьман не тільки зумів стати видним діячем своєї доби, але й втілити на практиці свої ідеали, повести за собою козаків, народні маси, яких повідомив у листах-універсалах про свої наміри визволити західноукраїнські землі від польсько-шляхетського поневолення. Прикметно, що у Шашкевича романтичний герой — не бунтар-одиночка, причиною боротьби якого є особисті образи чи переживання, а вождь, гетьман повсталого народу, який виборює йому свободу й державну незалежність. Тут могутньо в дію вступає народ: на світанку поляки із замку відстрілювалися, але «смерком козаки підпалили да раненько довкола весь Львів обступили. Ударили із самопалів — двори обгоріли».

Цією облогою сам гетьман продемонстрував непереможну силу українського козацтва. Він і диктує свої вимоги, пропонуючи мир і викуп. Сама ситуація змальована в романтичному дусі — це незвичайна подія, а її герой — самобутня і яскрава особистість. Романтичний колорит передається через захоплену й емоційну розповідь ліричного оповідача з використанням суто народних образів.

Твір «Хмельницького обступлення Києва» завершується урочисто: «У Львові рано всі дзвони заграли, а високі ворота остіжком упали». Українському гетьманові і його козацтву підкорився Львів — і це нагадування сучасникам про славну історичну подію було невипадковим. Саме на таких героїчних моментах історії, народного епосу й міфології М. Шашкевич будує свої твори.

Героїчні постаті козаків та народних ватажків в поезіях М. Шашкевича — це міфологізовані образи фольклорного характеру. Це надзвичайні витязі волі й слави, мужні представники народу, яких поет підносить та ідеалізує. Але саме через них постає авторське розуміння української історії як процесу дуже гідного й славного. На історичних позитивах митець вчить читачів шукати свій ідеал, зберігати здобутки історії, культури, духовності минулих віків.

Схожі публікації