Свої революційні ідеї та прагнення І. Я. Франко передав в одній з найкращих своїх поезій — у вірші «Гімн».

Так склалась доля українського народу, що майже весь час свого існування він перебував під чиїмось ярмом, не маючи змоги розкрити свої вільні крила. Але нарешті прийшов час, коли пригнічений народ починає піднімати свою схилену голову, починає відкривати закриті очі і бачити те ганебне, жахливе становище, в якому опинився. Цей процес є поступовим і повільним, але врешті-решт набуває свого максимального напруження.

Дух волелюбства проникає всюди — у кожен дім, у кожну родину, у серце кожної людини-патріота. Подих свободи чути скрізь:

По курних хатах мужицьких,

По верстатах ремісницьких,

По місцях недолі й сліз.

Паросток революції росте й мужніє всюди. «Вічний революціонер» рветься до бою, щоб мати «щастя й волю», а ці поняття для нього є синонімічними. Він ще живий, його сильну вдачу не можуть подолати

Ні попівськії, тортури,

Ні тюремні царські мури,

Ані війська муштровані, 

Ні гармати лаштовані…

Цей дух є могутньою, непереможною, незламною течією, адже неможливо підкорити та завоювати силу такого славного народу.

Франко підкреслює, що хоча український народ існує на землі багато років, його славна та героїчна історія тягнеться десятки століть, а все ж лише «вчора» він вийшов з пелюшок та став на власні ноги. Як дитя переростає в дорослу людину, так і молода У країна могутніє, набирається сили, розуму і досвіду:

Хоч від тисяч літ родився,

Та аж вчора розповився,

І о власній силі йде.

Патріотичні почуття єднають між собою мільйони українців, яким притаманне почуття гідності, поваги та любові до своєї країни.

Франко мріє, що пройде небагато часу, і сильна, велика держава назавжди позбудеться суму, нещасть, сліз, що дуже скоро, може, навіть завтра

Щезнуть сльози, сум, нещастя.

Сила родиться й завзяття…

Завзяття, яке має добути кращу долю, якщо і не собі, то хоча б своїм дітям чи онукам.

Для поета «вічний революціонер» — це узагальнений образ духу народу, науки, думки і, нарешті, волі. І це мужнє поєднання розумового і фізичного потенціалу українських людей і є для Франка найміцнішим засобом революційної боротьби.

Розвалилась зла руїна,

Покотилася лавина…

Автор задає риторичне запитання:

І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила?

Такої сили не існує, як не існує можливості зупинити, загасити «розвидняющийся день»!

Схожі публікації