Тодось Осьмачка вважається одним із талановитіших українських письменників. Його творчість багата на різні жанри, і в кожному з них автор відрізнявся майстерністю. Власна доля Тодося Осьмачки вражає трагічністю. Надзвичайно люблячи свою Вітчизну, він не мав змоги жити на рідній землі. Коли влада починає відкрито розправлятися з українською інтелігенцією, Осьмачку заарештовують, і згодом він опиняється у Німеччині, у таборі для переміщених осіб. Але на цьому його мандри не закінчуються. Хворобливий страх перед агентами КДБ жене поета до США, до Канади, де переважно і пройшло його життя. Увесь цей час письменник сумував за своєю рідною Україною, за рідним селом Куцівкою, що на Черкащині.

Отже, не дивно, що переважна більшість його творів присвячена Україні. Мені б хотілося зупинитися на поезії «Україна», у кожному рядку якої бринить глибока любов поета до своєї Батьківщини.

Вірш починається тим, що поет перелічує все те, на що багата Україна, її природні особливості:

Шляхи мої неміряні,

Гори мої неважені,

Звірі мої ненаджені,

Води мої неношені,

Риба в них неціджена.

Птахи мої незлякані,

Діти мої незлічені,

Щастя для їх незлежане…

Поет пишається багатством Батьківщини. До кожного явища він додає присвійний займенник « мої », що говорить про те, що поет сумує за своєю країною, знаходячись далеко від неї. І далі Осьмачка закінчує поезію тим, що вихваляється сам перед собою, яка чудова в нього країна, називає її матір’ю:

Оце такая в тебе матінка,

в руці Господній Україна.

Синьонебая!

Образ України в поезії Тодося Осьмачки вийшов надзвичайно колоритним та овіяним любов’ю її вірного сина.

Схожі публікації