Перша вчителька — яскравий образ дитинства. Саме вона починала з нами складний шлях до знань, терпеливо виправляла помилки, давала корисні поради. Їй ми довіряли свої таємниці, розповідали новини. І в кожного була своя найгарніша, найрозумніша та найдобріша перша вчителька.

В оповіданні «Перший диктант» український письменник-гуморист Остап Вишня розповідає про свою вчительку Марію Андріївну, Вона була вже старенькою хворою бабусею, надзвичайно доброю та лагідною. Ця жінка любила своїх учнів, завжди піклувалася про них: під час зимової хуртовини залишить ночувати, нагодує, зігріє. Діти також відповідали їй великою любов’ю, слухали та поважали. Навіть батьки казали, що такій учительці «низенько вклонятися треба». Як стверджує письменник, ще і зараз згадують старі люди цю чудесну людину.

Кожний учитель заслуговує на таку повагу, бо він обрав складний шлях служіння дітям. Тому учням треба пам’ятати про своїх викладачів, із вдячністю вчитися в них різним наукам, гідній поведінці та людяності. Хай же славиться вчительська праця серед усіх людей!

Схожі публікації