Будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. Не зміг обійти цієї теми у своїх творах і Т. Г. Шевченко.

Під час Великодніх свят на вулиці збираються діти і вихваляються своїми подарунками:

… Тому к святам

З лиштвою пошили

Сорочечку. А тій стьожку,

Тій стрічку купили.

Одній тільки сирітці нічим похвалитись, бо немає в неї обнови. Єдине, чим може похвалитись дівчинка-сирітка:

А я в попа обідала, —

Сирітка сказала.

Те, що для всіх дітей є буденним, для сироти — святом. Весь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. Недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. На жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів Тараса Шевченка, а й зараз. Тому варто пригадати народне прислів’я «Не доспи, не доїж, а дитину потіш».

Схожі публікації