Ти — весь у слові, як у сповиткові,

З колиски до калини при горбі…

І вже коли ти похитнувсь у слові,

Вважай, що похитнувся у собі.

Б. Олійник

Чим стало слово для людини? Як воно впливає на її життя? Над цим ми, мабуть, починаємо замислюватися ще з дитинства. І відчуваємо, що слово може передати наші почуття, стати для нас ласкавим і приємним чи, навпаки, поранити, завдати болю, змусити страждати. Слово — це ніби чарівна паличка, яка може змінити весь світ навкруги тебе. У слові ми шукаємо якогось відтінку почуття, намагаємося для дорогої нам людини знайти саме ті, заповітні слова, яких вона потребує, яких чекає…

Кожне нове життя потребує нового слова, нового змісту. Ось народжується дитина. Її ім’я — це теж нове слово, і, мабуть, від того, чи правильно доберуть це слово батьки, залежить все життя майбутньої людини, спосіб її мислення, щастя чи нещастя. Адже слово-ім’я буде найважливішим у житті, буде визначати його, подобатися чи не подобатися людині та її оточенню, бути милозвучним чи, навпаки, смішним, буде підтримувати в житті чи заважати. Ось так у нове життя приходить перше слово — ім’я людини.

Ми завжди послуговуємось словами. Давайте подумаємо, чи однаково ми розмовляємо протягом свого життя? У дитинстві ми тільки знайомимося з багатьма словами, вигадуємо свої простенькі словечка, тому що ще не знаємо інших — правильних, «дорослих». Ми витворюємо нові лексеми, які потім забуваємо, бо знайомимося все з більшою кількістю слів своєї мови.

Підлітками ми часто засмічуємо свою мову великою кількістю жаргонізмів, різних незрозумілих дорослим слів, оскільки хочемо виглядати більш незалежними, сильними, як тепер говорять, «крутими». Чи погано це? Звичайно, жаргонізми не є ознакою правильної літературної мови, не прикрашають її. Та, мабуть, кожна людина у своєму мовному розвиткові має пройти цю стадію учнівства, погратися із словами, випробувати їх силу. Потім кожен із нас «переростає» це жаргонне мовлення, стає мовно незалежним, послуговується літературною мовою, починає говорити більш грамотно.

Після школи ми розпочинаємо нове, доросле життя. І від нас залежить, яким воно буде, а відповідно, як ми будемо розмовляти. Адже чим вищий рівень освіти людини, тим грамотніше, яскравіше й різноманітніше вона говорить.

Наша мова поетична й прекрасна, і ми не повинні соромитися висловлювати свої почуття, хоч і живемо у вік інтенсивних технологій, у вік ракет, як говорив Максим Рильський:

Живе поезія у мові.

Якої мати вчила нас,

У гніві, в усмішці, й любові,

В красі звичайній, без прикрас.

Наше слово — це зброя і захист, це краса й сила, тільки треба свідомо ставитися до нього, як говорив А.  Малишко:

Відсій кукіль і відбери зерно,

Посій його й не жди, як зійде ряснотою,

А прагненням своїм і працею крутою

Доглянь і перевір, яке на зріст воно.

Тепер, коли наша країна починає свій самостійний політичний шлях в колі інших держав, коли вона розвивається як демократичне суспільство, чи не потребує це також нового слова — слова правди й людяності, слова українського, прекрасного, щирого? Так, з наших політичних арен має звучати наше рідне українське слово, і звучати воно має в усій своїй красі, не викривлене, не спотворене, не перекручене.

Словом можна зігріти, повести за собою, а можна й обдурити, зачарувати, спрямувати людину на хибний шлях. Про це прекрасно говорив Б. Олійник:

О владо слів, солодша від шафрана!

А ще солодша — влада на слова…

Як впильнувати, щоб вона, бува,

Не перейшла в розгнузданість тирана…

Так, кожен хоче вміти володіти словами, впливати на людей за допомогою яскравого, сильного, прекрасного слова, бути справжнім оратором. Але кожен оратор має зрозуміти, що він перш за все відповідальний за моральність і правильність того, про що він говорить людям, до чого закликає, у чому переконує.

Мова — це наша душа, наша краса, наша сила, і ми повинні берегти й цінувати її, користуватися нею з повагою, намагатися говорити правильно і яскраво, переконливо, бо мова, за словами Максима Рильського:

Вона — не тільки мрії срібні,

А й праця, й радощі зусиль,

Вона потрібна, як потрібні

Вода й повітря, хліб і сіль!

Бережімо ж нашу мову, плекаймо її, намагаймося за допомогою слова висловити кожен новий порух нашого життя, кожну зміну, новий його сенс й нову красу.

Схожі публікації