Міцкевич вніс в польську поезію якісно нові варіанти ритмічної будови і тим самим докорінно змінив уявлювану «закономірність» силабічного вірша. Строфа у Міцкевича нестала, кількість рядків у ній часто змінюється, однакова кількість складів у рядках з постійним місцем цезури — рідке явище. Міцкевич широко вводить до своїх творів інтонаційні багатства народної пісні, в залежності від змісту він змінює ритмічний лад. Від найдавніших часів і до двадцятих років XX століття в жодного з польських поетів не було такої великої кількості ритміко-інтонаційних прийомів, як у Міцкевича. Жоден польський поет досі не вмів так оригінально і послідовно користуватися ними, як це робив Міцкевич.

У «Кримських сонетах» переважає бойовий тон з тенденцією до реалістичного зображення людських відносин, реалістичні описи природи.

Схожі публікації