Володимир Бровченко — відомий український поет. Його вірші повчальні й патріотичні. Мене вразила його поезія «Бесіди з внучкою про хліб».

У його першій частині «Недожаті ниви» автор торкається болісної сторінки в історії нашого народу — війни. Від ворога страждали не лише люди. Були недожаті ниви, колосся було повне, і хліб чекав, щоб його зібрали. Але окупанти строго слідкували, щоб ніхто не вийшов у поле. Наші воїни — грічкосії в душі. Боліла в них душа за багате пшеницею поле. Уночі, після бою, вийшов один солдат із серпом. Ранком «пришельці» здивувалися вижатій ниві. Розпочався бій. Багато воїнів загинуло. Загинув і герой.

Тяжкі спогади залишилися в старого діда, який розповів цю історію. Але зараз для нього найвище щастя — бачити, що його онучка тримає в ручках рум’яний бублик, який у його очах символізує перемогу і мир.

Схожі публікації