У кожного народу свої звичаї, які втілюють мудрість поколінь. Українці багаті на традиції, наприклад, привітно вітатись зі всіма, виявляючи щиру гостинність. Дмитро Павличко славить цей гарний звичай у вірші «Добрий день». Автор показує, як ці добрі слова незнайомих селян зворушили подорожнього до сліз:

Не дивуюсь я, радію,

Сльози радості втираю.

Добрий день, мій рідний краю,

Вольний, добрий день тобі!

Бажаючи доброго дня, люди передають один одному приємні почуття. Серед таких людей почуваєш себе комфортно. З давніх-давен люди в українських селах зростали на цих мудрих традиціях. І «дідусь сивоголовий », і маленька дитина « всіх вітають словом тут ». Дуже буде добре, якщо і зараз буде відроджуватись цей звичай щирого вітання. Бо сьогодні не вистачає духовності, добра, ввічливості. Люди навколо якісь похмурі та чужі. Посміхніться один до одного, привітайтеся — і світ посвітлішає.

Схожі публікації