Поетичне слово Олександра Підсухи знайде своє місце у серці кожного читача. Його поезія навчає життєвої мудрості, дарує гарний настрій, дає поради в скрутні хвилини. Вона розкриває самобутній поетичний світ автора, порушує гострі питання сьогодення, багата на прекрасні поетичні образи. На уроках української літератури ми ознайомилися із багатьма поезіями цього автора. Вони різні і торкаються різних сторінок нашого життя.

Наприклад, вірш «Мова» розкриває прекрасний і багатий світ української мови. Сам поет був поліглотом і своє життя присвятив вивченню мов. Але серед усіх він виділяє свою рідну. І виділяє не тільки тому, що вона рідна, а й наголошує на її словниковому багатстві, емоційності та милозвучності. Українська мова дає багаті можливості людині, яка її знає і любить. Насичені синонімічні ряди можна підібрати майже до кожного слова: «ліс», «пуща», «гай», «діброва», «бір», «перелісок», «чорноліс». А яке розмаїття у назвах хурделиці: «віхола», «завія», «завірюха», «хуга», «заметіль»…

Але Олександр Підсуха був не лише знавцем української мови. Він глибоко відчував красу навколишнього світу. І йому боляче було дивитися на те, як сама людина її знищує. Свої думки на цю болючу тему він вилив у вірші «Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної…». Поет знає, як гарно після стомлюючої праці відпочити серед природи, і ніби запрошує нас разом із собою на прогулянку.

Але глибоке розчарування чекає ліричного героя після побаченої картини: транзистори заглушують спів птахів, а під кожним кущем калини — «голопупі «містери». Колись прекрасні місця були сплюндровані самими людьми: «Все втекло до біса — звірина і птиця». Автор дивується, як люди можуть вважати себе «вінцями природи» і у той же час так шкодити собі та їй. Він наголошує, що ми повинні стати мудрішими і бережливішими до нашого найдорожчого багатства — природи.

Мені дуже сподобалися вірші цього автора. Вони мудрі й легкі. Поетичне слово Олександра Підсухи змушує замислитися читача над багатьма проблемами і допомагає зрозуміти прості життєві істини.

Схожі публікації