Український поет Микола Федорович Сингаївський — автор багатьох талановитих поетичних збірок, таких як «Жива криничка», «Земле, чую тебе», «З березнем по землі» та багатьох інших. Деякі з його віршів майстрами-композиторами покладено на музику, і люди вже знайомляться з ними, як з чудовими піснями. Багато видатних творів створив письменник, але серед них найбільше сподобалась мені саме поезія «Батьківське поле».

Батькове поле годує всю сім’ю. Ми відчуваємо, що родина поета не мислить свого існування без землі, адже вона стає по-справжньому основою, суттю їх життя. З поезії нам стає зрозуміло, що батько оповідача помер, залишивши йому у спадок свою землю. Отож, вона вже стає не лише засобом здорового й повноцінного харчування, вона стає пам’яттю про батька, символом його незруйнованої сили:

Батько якось надвечір,

наче з поля, пішов із життя.

Відчуваю і досі його думи-турботи,

його втрати-скорботи…

Сингаївський недаремно наголошує на тому, що все життя селянина обертається навколо землі, воно проходить у постійних турботах, піклуванні про неї, адже вона неодмінно подякує своїм господарям величезним урожаєм:

…наливаються вщерть колоски.

Наливаються… невмирущим зерном.

Для селянина поле є безсумнівним символом постійного достатку, а значить, стійкого добробуту в родині. Саме тому Микола Сингаївський, звертаючись до землі, часто використовує ласкаві епітети та порівняння:

Щедре батьківське поле,

о, скільки знало ти грому і гроз.

Все чекає когось,

не діждеться когось.  

У поезії «Батьківське поле» Микола Федорович Сингаївський зображує величезне значення матінки- землі в житті кожного з нас, оспівує благородну працю людини-землероба.

Схожі публікації