Моральні категорії: честь, борг, совість — мають величезне значення в духовному житті людини. З їхньою допомогою людин визначає відповідність або невідповідність свого життя загальноприйнятим моральним нормам, а отже, і оцінює її підсумок

У розповіді Л. Н. Толстого «Після балу» Іван Васильович, оповідач і герой добутку, говорить про те, що все його життя перемінилося від одного випадку. Закоханий і щасливий, герой повернувся після балу додому, але не міг заснути й вийшов на прогулянку. Усе здавалося йому зворушливим і милим, але цю ідилію зруйнувала випадково побачена їм сцена покарання солдата шпіцрутенами. Спина покараного виглядала так, що неможливо було повірити, щоб це було тіло людини. Солдат молить про пощаду, але «братики не милосердовали», намагаючись щосили. Лише один слабкий малорослий солдат не зміг ударити, як було потрібно, і за це полковник бив його по особі. Цей полковник — батько Вареньки, коханої дівчини Івана Васильовича. Героєві неможливо було представити, що це той самий людина: ласкавий і добрий з дочкою на балі й жорстокий з безправними солдатами

Іван Васильович переживав болісне почуття сорому й не розумів поводження полковника. «Очевидно, він щось знає таке, чого я не знаю, — міркував герой. — Якби я знав те, що він знає, я б розумів і те, що я бачив, і це не мучило б мене». Не довідавшись того, що, видимо, відомо було полковникові, герой не міг надійти у військову службу, як хотів колись, і так і не служив ніде. У чому причина цього? Імовірно, у тім, що совість у душі Івана Васильовича виявилася дуже сильним почуттям. Полковник виконував наказ, це був його військовий борг. Але герой не зв’язаний військовими зобов’язаннями, у душі його не укладається, як можна так жорстоко надходити з людиною. Почуття боргу кого — небудь іншого могло позбавити від переживань совісті, але для героя це протиріччя виявилося неразрушимым. Тому він ніде й не служив, не зумівши піти проти власної совісті. Він говорить про себе, що взагалі нікуди не годився, але люди думають інакше: «Скільки б людей нікуди не годилися, кабы Вас не було». Вплив на інших добру, чесного, совісного людину не можна було назвати марним

Крім того, ця історія підтверджує точку зору автора, що людина не повинен залежати від середовища, а повинен сам визначати головні моральні критерії у своєму житті

Схожі публікації