Мене надзвичайно вразило оповідання Євгена Гуцала «Хто ти? » У ньому розповідається про долю дітей непутящої матері, яка свою першу доньку Галю залишила у дитячому притулку, а вихованням двох інших, маленької Галі й хлопчика Іллі, майже зовсім не займалася. Коли її перша, вже доросла дочка приїжджає подивитися на свою матір, то дізнається від зведених братика й сестрички, що мати тяжко хвора і лежить у лікарні.

Особливо вражає сцена, коли матір не впізнала свою дочку, спитавши в неї: «Хто ти? » Мабуть, це найстрашніше, що можна почути від власної матері. Цю жінку не цікавить ані доля її дітей, ані їхнє подальше майбутнє. Усе життя вона думала лише про себе.

Зовсім інші моральні принципи має Галя, її перша донька. Зазнавши біль самотності у притулку, не відчувши материнської ласки, виростала вона серед чужих людей. Але не зненавиділа дівчина матір, навпаки, відчуває до неї жаль і прощає за все. А коли знайомиться з братиком та сестричкою, вирішує залишитися з ними. Вона просто не може приректи їх на ті ж страждання, яких зазнала сама, на поневіряння поміж чужих людей. Її природна доброта й моральна позиція не можуть допустити цього. Це той моральний обов’язок, якого зреклася мати цих дітей, і згодом була покарана за це. Ніде не написано, що мати не має права кидати напризволяще власних дітей, але кожна людина знає, що це великий гріх.

Отже, Євген Гуцало своїм оповіданням торкнувся важливої проблеми — проблеми морального обов’язку, недотримання якого веде до трагічних наслідків.

Схожі публікації