Олександр Підсуха написав багато чудових поезій, однією з яких є «Мова». Патріотичний настрій, що бринить у кожному її рядку, змушує читача замислитися над тим, яке значення має мова в житті кожної людини.

На початку твору поет дає можливість читачеві переконатися, якою красивою та мелодійною є українська мова, цілком осягнути багатство її лексики:

Є в ній ліс — лісок-лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще байрак.

І така розкішна і гнучка, як мрія.

Можна «звідкіля» і «звідки», можна і «звідкіль».

Є у ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Читаю ці рядки, і мене сповнює почуття гордості за рідну мову, з’являється бажання знати її глибоко й досконало. Проте, на думку автора, ми маємо захоплюватися не лише її багатством, адже значення її в житті людини набагато ширше.

Основним призначенням мови, зокрема, є об’єднання українців в одне органічне ціле — в одну велику націю. Лише вона може об’єднати людей так, як ніщо інше. Мова розповідає людям про минуле їхньої країни, про уклад життя їхніх пращурів, про те, звідки вони походять, де їхні корені:

Скрізь одне жадання, і мета, і ясність.

Живемо, працюємо, як одна сім’я…

Нас далеко чути, нас далеко видно.

Дмуть вітри історії в наші паруси.

Рідну мову починаєш розуміти від народження, навіть коли сам ще не вмієш говорити на ній. І це, звичайно, не випадково. Розуміння рідної мови глибоко закладене в кожній людині. Про це завжди треба пам’ятати і не забувати, хто ми є і звідки. Лише за такої умови наша нація буде міцнішати, набирати силу, яку потім ми з гідністю зможемо передати нащадкам, звичайно, за допомогою мови:

Розвивайся й далі, мово наша рідна,

І про нас нащадкам вістку донеси.

Мені здається, що у своїй поезії «Мова» Олександр Підсуха торкнувся надзвичайно важливої й актуальної проблеми — значення мови в житті людини.

Схожі публікації