Сьогодні вже багато сказано про М. А. Булгакова як про великого майстра слова, авторі п’єси «Дні Турбиных», повести «Собаче серце», роману «Майстер і Маргарита». Але ж починав письменник з теми білої гвардії, оскільки Булгаков все це бачив, знав, любив російську інтелігенцію й хотів розібратися в її трагедії. «Роман цей я люблю більше всіх моїх речей», — писав автор про «Білу гвардію». Правда, тоді ще не був написаний верховий роман «Майстер і Маргарита». Але, звичайно, «Біла гвардія» займає дуже важливе місце в літературній спадщині Булгакова

Чому сподобалося мені цей добуток, що я прочитала на одному подиху? Найважливіше, мабуть, навіть не в тім, що письменник показав революцію очами білих офіцерів. Цінність роману М, Булгакова — у найтоншій емоційній аурі духовності, що розлита у світі, оточеному кремовими шторами, де, «незважаючи на пушки», крохмальна й чиста скатертина, стоять на столі троянди, де жінка — напівбогиня, а честь — у вірності не тільки андріївському прапору, цареві, але й товариству, боргу перед молодшими й слабкими. І ще ця книга хвилює мене, як і письменника, тим, що вона повна спогадів про рідний Київ

Цей роман залучає нас і сьогодні саме силою й глибиною думок і почуттів автора. Це світла, поетична книга про дитинство, отроцтво і юність, ліричні сни й мрії про втрачене щастя

И разом з тим очевидно, що «Біла гвардія» — роман історичний, строге й сумне оповідання про великий перелом революції й трагедії громадянської війни, про кров, жах, плутанину, безглуздих смертях

Немов з висоти часу озирає Булгаков цю трагедію, хоча громадянська війна тільки закінчилася. «Великий був і страшний рік по різдві Христовому 1918″, — пише він. Події затягли й захлиснули у свій вир звичайних людей, простих смертних. Ці люди мечуться, проклинають, як Олексій Турбін, поневоле ставший учасником творимо — го зла. Заражений ненавистю юрби, він накидається на хлопчика, рознощика газет: ланцюгова реакція зла заражає й добрих людей. Непонимающе дивиться на життя Николка, шукає свої шляхи Олена. Але всі вони живуть, люблять, страждають

Багато свідків революції й громадянської війни говорили про страшну стихію, що захлиснула Росію, що скалічила людські долі. Мир здиблений і занурений вхаос.

Занурений у туман хаосу й Місто. Не просто Київ, не просто місто, а якийсь символ загальної розрухи й трагедії, хоча це був саме Київ, рідне місто письменника

Місто, любов, будинок, війна… Роман цей про долі російської інтелігенції в епоху революції. Булгаков намалював глибоко інтелігентний російський побут, спосіб життя. Тут поблажливі до людських слабостей, уважні, щирі. Тут немає зарозумілості, чванства, манірності. У будинку Турбиных непримиренні до всього, що коштує за порогом порядності. Але поруч із Турбиными живуть Тальбер — Гі, Лисовичи.

Самі жорстокі удари долі приймають на себе ті, хто вірний боргу, хто чималий. А Тальберг і йому подібні вміють прибудуватися, уміють вижити. Залишивши дружину Олену і її братів, він біжить із Києва спетлюровцами.

Іде війна ідей. Але чи ідеї борються? Турбіни — монархісти по своїх поглядах, однак для них монархія — це не стільки цар, скільки самі святі сторінки російської історії, які традиційно зв’язували з іменами царів

При всьому неприйнятті ідеології революції автор розумів головне: вона — плід позорнейшего багатовікового гноблення, моральної й фізичного, народної маси. Ведучи оповідання, Булгаков немов зберігає нейтралітет. Він з однаковою об’єктивністю відзначає сміливість більшовиків і честь білих офіцерів

Але Булгаков і ненавидить. Ненавидить Петлюруи петлюрівців, для яких людське життя нічого не коштує. Нехтує політиків, що розпалюють у серцях людей ненависть і злість, тому що ненависть править їхніми вчинками. Високими словами про місто, матері міст росіян, вони прикривають свої боягузливі діяння, а місто заливають кров’ю

Любов і ненависть схлестнулись у романі, і перемагає любов. Це любов Олени й Шервинского. Любов над усе на світі. Не може бути гуманнее висновку з тої драми, свідками якої ми стаємо, читаючи роман. Людина й людяність вище всього. Це Затверджує Булгаков своїм романом

Турбіни зуміли зберегти честь змолоду й тому вистояли, багато чого втративши й дорого заплативши за помилки й наївність

Прозріння, нехай пізніше, все — таки прийшло. Такі головний зміст і урок історичного роману М. А. Булгакова «Біла гвардія», що роблять цю книгу сучасної й своєчасної

Схожі публікації