Я люблю українську поезію. Кожен вірш, написаний рукою письменника-українця, є дуже красивим та цікавим за своїм жанром, будовою та змістом.

Але моїм найулюбленішим письменником є Павло Григорович Тичина. Його вірші я завжди впізнаю серед інших, адже для них характерна чарівна мелодійність.

Коли я вперше прочитала вірш П. Тичини «Гаї шумлять…», то подумала, що переді мною текст пісні.

Після цього я почала читати один за одним всі вірші цього поета. Я просто захопилася ними! Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…» розкриває нам ніжну красу теплої весняної ночі. А поезія «Арфами, арфами…» запам’ятовується сама собою, без жодних зусиль із боку читача, тому що співуча, гармонійна мова поета надзвичайно яскраво зображує впевнену ходу весни країною. Варто мені було лише на мить заплющити очі, читаючи один з його віршів, як у своїй уяві я линула до широких степів України і відчувала теплий подих вітру та чарівні аромати трав і квіток.

Якби я була композитором, то неодмінно і музику написала б до найулюбленіших віршів Тичини. На мою думку, з них вийшли б чудові пісні.

Схожі публікації