Хліб — це святиня. Він символізує не тільки життя, але й важку працю людини. У вірші В. Бровченка дідусь розмовляє з внучкою, споглядаючи пшеничне поле. Пшеничні хвилі примушують дідуся пригадати минулі часи — роки війни. Радянські воїни, захищаючи рідну землю, не могли дати фашистам зганьбити пшеничні лани. Адже це не просто поле, це важка людська праця, яка є символом життя. Саме через це солдат і вирішив вночі вижати пшеничну ниву, аби захистити хліб від наруги:

І не змогла гречкосійна душа

Стерпіть над хлібом наруги.

Вийшов солдат:

… Поповзом ниву розтерзану жав,

Праці віддавши і душу і тіло…

Воїн загинув, але пам’ять про його славний вчинок завжди буде жити на цій землі. На землі, яку він не дозволив зганьбити. Усім загиблим у роки війни велика шана від сучасного покоління, яке має можливість кожного дня їсти запашний рум’яний хліб.

Схожі публікації