Людина повинна жити у злагоді з природою, адже природа — її дім. Якщо замислитися, то можна зрозуміти, як безглуздо поводиться сучасне суспільство. Ми псуємо природу, як можемо. А якщо природа — наш дім, то ми, виходить, руйнуємо наш дім? Безглуздо, правда?

На щастя, не всі люди однакові. І серед них були, є та будуть люди, закохані у природу та готові берегти й оспівувати її все життя. Одним з таких людей був Павло Григорович Тичина. Головною особливістю його поезій є те, що він гармонійно поєднує у своїх віршах людину та природу, наголошує, що людина є частиною природи. У творах П. Тичини людина ніби прокидається від байдужості та починає дивитися на світ очима письменника. У вірші «Гаї шумлять…» Тичина показує нам людину як споглядача явищ природи:

Гаї шумлять —

Я слухаю,

Хмарки біжать —

Милуюся.

Мабуть, гармонійні стосунки людини та природи можливі, якщо кожна людина почне прагнути до таких стосунків.

Треба тільки пам’ятати, що у світі немає нічого неможливого.

Схожі публікації