Чехов всією душею ненавидів обивательщину, що засмоктує людину, жолобить його душу, убиває в ньому все краще. «У людині все повинне бути прекрасно: і особа, і одяг, і душу, і думки», — говорить Чехов вустами доктори Астрова в п’єсі «Дядько Ваня». За цю прекрасну людину він боровся всією своєю творчістю

Страшну картину омертвіння людських душ, занурених у твань обивательщини, оголює Чехов в оповіданні «Ионыч». Страшну тому, що без ножа й кастета вона губить людину, перетворює його з істоти одухотвореного в бездушного «язичеського ідола».

Події відбуваються в губернському місті С. Щоб дати подання про тутешнє життя, письменник знайомить нас із сім’єю Туркиных, «самої утвореної й талановитої». Батько сімейства «увесь час говорив на своїй незвичайній мові, виробленій довгими вправами в дотепності й, мабуть, що давно вже вошли в нього у звичку: большинский, недурственно, покорчило вас дякую». Примарна, моторошнувата імітація гумору. Мати, Віра Йосипівна, складає бездарні опуси про те, «чого ніколи не буває в житті», Дочка, Катерина, з волі батьків перехрещена в міщанського Котика, грає на роялі так, що «Старців, слухаючи, малював собі, як з високої гори сиплються камені, сиплються й сиплються, і йому хотілося, щоб вони скоріше перестали сипатися».

Однак, поступово дізнаючись членів цієї сім’ї, ми розуміємо, як вони, по суті, бездарні й нудні. Закономірно виникає питання: якщо самі талановиті люди у всьому місті настільки бездарні, те який же повинен бути місто? Сім’я Туркиных дійсно виділяється на загальному тлі, але якщо вона — вершина, те що ж являє собою низ!

«…Поки з обивателем граєш у карти й закушуєш із ним, те це мирна, добросердий і навіть недурна людина, але варто заговорити з ним про що — небудь неїстівному, наприклад про політика або науку, як він стає в тупик або заводить таку філософію, тупу й злу, що залишається тільки рукою махнути й відійти» — от збірний портрет жителів міста

И в таке життя занурює герой оповідання, молодий лікар Дмитро Ионыч Старців. Чехів показав кілька щаблів у життєвому шляху героя, але з кожним щаблем Старців нижче й нижче падає на дно обивательщини

Спочатку перед нами живий, діяльний парубок. Бідний різночинець, «дьяковский син», він сповнений енергії й сил, захоплений роботою настільки, що навіть у свята не має вільного часу. Молодого Старцева цікавить Література, мистецтво. Він намагається ввійти в життя городян. Але Старців почуває себе самотньо серед обивателів і в бесіді з Котиком скаржиться на оточуючих нього людей

Однак проходить кілька років, біля десятка, і ми бачимо перед собою вже іншої людини. Старців «поповнів, ожирів, важко дихає й уже ходить, відкинувши назад голову».

Колись обивателі бачили в докторі щось чуже й кликали його за спиною «поляк надутий». Тепер же його по — родинному кличуть «Ионыч».

Інтереси Старцева стають такими ж, як і інтереси інших городян. Він охоче грає по вечорах у карти, а придя додому, із задоволенням уважає гроші, отримані від хворих. Ионычу вже ніщо не зможе допомогти вибратися з обивательського суспільства, тому що «він самотній… ніщо його не цікавить», як і багатьох у місті. За короткий строк доктор втратив усе, що відрізняло його від рядових городян, пройшов такий життєвий шлях, що сам став втіленням обивательщини й міщанства

Чому ж він опустився? Що змусило розумного й інтелігентного лікаря стати идолоподобным істотою? Це не тільки місто й суспільство, куди попадає доктор Старців. Причини морального падіння героя варто шукати в ньому самому, жахлива міщанське середовище, але людина гідна ім’я людини лише в тому випадку, якщо він бореться проти її впливу. Шляхетна мета в житті, улюблена робота не стали основою існування парубка. Прагнення до ситості й спокою виявилося сильніше. А підсумок цього — «глуха крапка небуття», повільне вмирання. Ионыч втратив людський вигляд. Коли він, «пухкий, червоний», сидить у своїй трійці, «здається, що їде не людина, а язичеський бог».

Зображуючи падіння Старцева під впливом вульгарності й міщанства, Чехов призиває не попадати під їхню владу, пручатися згубному впливу середовища, у якій ці пороки є домінантами, і постаратися зберегти в собі все гарн і шляхетне, що б відрізняло в тобі людини

Схожі публікації