Був такий випадок. У редакцію однієї молодіжної газети прийшов парубок. Він готовий був заплатити більші гроші за те, щоб надрукували одну — єдиний рядок: «Лариса, я люблю тебе, прости мене! Сашко».

Оголошення було надруковано. Наступного дня почалося щось неуявне. Телефони в редакції не вмовкали. Дзвонили дівчини, від яких пішов улюблений, жінки, що втратили своїх чоловіків. Дзвонили з дітьми й без, замужні й розведені. adidas uk Дзвонили Лариси, волею долі розлучені зі своїми Сашами. adidas scarpe 2017 Дзвонили й благали, просили, вимагали назвати прізвище або адресу автора оголошення

У місті з мільйонним населенням тисячі Ларис і тисячі Саш. А ще є Людмили, Олени, Наташи й Коли, Дмитрика, Сережи. І в кожного — гострий щиросердечний біль і очікування щастя. І скільки їх, що люблять, що втратили один одного в цьому величезному світі, що розмінялися по дріб’язках, що забули про головний: «Я люблю тебе!» А навколо — «куплю», продам …

«Прости мене!» А поруч — «Голосуйте за мене» і «Сам дурень!» Чому ж люди так дурні? Не цінують свого щастя? Чому?! Адже всі так просто: «Я люблю тебе!» — і ніяких проблем. «Прости мене!» — і хочеться бігти сломя голову до нього, забувши про усім: про справи, про проблеми, про гордість…

  • EQUIPMENT 10 M
  • У Марини Цветаевой героїня її «Повести про Сонечке» говорить приблизно так: «Ну чому вони такі жадібні, чому?! Я ж нічого не прошу. Тільки скажи одне — єдине слово: люблю. І все. І я повірю. Часто думаю: «Ти тільки скажи, я перевіряти не буду!» А йому легше гори перевернути… Ну чому ж вони такі жадібні?!» Дійсно, чому? Іноді хочеться закричати: «Люди! Зупинитеся! Не потрібно більше розлук! Не потрібно більше жертв!.. Умійте любити! Дорожите любов’ю! І не розставайтеся з улюбленими…» Адже потрібна — те всього одна фраза: «Прости мене, я люблю тебе».

    ПРО, любові шалений розбіг,

    Життя, що обпалює й тривожить!

    Людина, коли він людина,

    Без любові на світі жити не може

    А ми живемо, собі ж всупереч. Кидаємо улюблених, розстаємося, ідемо й лише потім розуміємо, що втратили щастя, розуміємо, коли вже пізно. Canotta All Star 2016 Але ж рішення дуже простої: «З улюбленими не розставайтеся». Протягом багатьох століть повторюють цю істину. У творчості майже кожного письменника можна знайти її відгомони. От хоча б А. nike air max 2016 goedkoop С. Грибоєдов, «Горі від розуму». Звичайно цей добуток не розглядається в такому аспекті. Може, і сам автор про це не думав. asics gel lyte 3 hombre blancas Але він створив добуток, і воно живе окремим життям. kanken baratas Особисто я звернула увагу на цю сторону. Чацкий і Софія. Він приїжджає з надією, з вірою, з любов’ю, але його гарячі пориви прохолоджує Софія, повертає його на землю із країни мрій і мріянь. Чацкий розчарований, спустошений, навіть почуває себе несправедливо скривдженим. Здається, як не поспівчувати йому, бідному, нещасному, відкинутому? Але немає. Пошкодувати трошки, звичайно, можна, однак:

    Три роки не писав двох слів!

    И гримнув раптом, як соблаков.

    З мов Чацкого можна укласти, що колись, до розлуки, Софія його любила. Тільки він би не три роки пропадав по закордонах, а років десять — може, ще більше полюбила б?

    Чоловіка дуже часто вишукують досить дивні способи вираження своєї любові.

  • asics gel kinsei 6 uomo
  • А потім виявляється, що жінки легковажні, невірні, підступні й т.д.

  • NIKE TENNIS CLASSIC ULTRA FLYKNIT
  • Але ж потрібно тільки вчасно згадати: «З улюбленими не розставайтеся» або «Любов’ю дорожити вмійте».

    Як складно часом буває знайти вірний шлях від душі до душі! Згадаємо знамените лермонтовское вірш, у якому мова йде про напускну взаємну холодність закоханих:

    Вони любили один одного так довго й ніжно

    З тугою глибокої й пристрастю безумно заколотної!

    Але, як вороги, уникали признанья й зустрічі,

    И були порожні й хладны їх короткі мови

    Вони розсталися в безмовному й гордому страданье,

    И милий образ у сні лише порию видали.

    Подібну ситуацію ми можемо спостерігати в «Пісні пісень» Шолома — Алейхема.

    Молоді люди приховували любов не тільки друг від друга, але й від себе теж. А потім Шилик виїхав. І втратив своє щастя, втратив навіки. solde adidas chaussures pas cher Він повернувся, а Буза — наречена. Чиясь наречена, не його. Хоча любила його й продовжує любити. І в підсумку — замість «романтичної подорожі» по життю — «розбите серце». А що провиною? Те, що люди забувають цю вічну й прекрасну істину: «Любов’ю дорожити вмійте».

    Схожі публікації