Максим Тадейович Рильський — поет з великої літери, він залишив після себе чималу поетичну спадщин — твори, що стали безумовною класикою української літератури.

Серед таких творів окреме почесне місце займає поезія «Слово про рідну матір». Як ми знаємо, на початку Великої Вітчизняної війни Україна тимчасово перебувала під владою фашистських загарбників. Українському народові в ці часи було дуже важко, і видатні культурні діячі робили все можливе для підняття войовничого духу людей.

Максим Тадейович палко вірив у перемогу нашого народу, він постійно стверджував, що народ безсмертний. Самому поетові довелось покинути рідну землю й евакуюватися до Уфи.

Природно, що такі хвилювання залишили слід у поетичній спадщині — Рильський створив одну з найвизначніших своїх поезій «Слово про рідну матір».

Цей вірш назавжди залишиться пам’ятником високого патріотичного почуття, дійсним виразником любові до Батьківщини, природної ненависті до її поневолювачів і палкої віри в перемогу:

Ні! Сили на землі нема

І сили на землі не буде,

Щоб потягти нас до ярма,

Щоб потоптати наші груди…

Поет безмежно любить рідну Батьківщину, він захоплюється нею і закликає нас до такого ж почуття. У своїй поезії Рильський зображує всіх найвидатніших, на його думку, діячів української культури, тим самим підкреслюючи, що така талановита нація обов’язково має витримати і, більше того, перемогти.

Перед нами постає образ Тараса, який ще маленьким ходив по цій землі й «окропив дрібними росами-сльозами». А ось «мандрівник Сковорода», що присвятив усе життя справі народного просвітництва. Ми бачимо

І молоток Каменяра,

І струни Лисенка живи,

І слави золота зоря

Круг Заньковецької Марії!

Поет захоплюється невимовною красою навколишньої природи. Він змальовує кришталево-блакитні озера, зелений клен, що росте при дорозі, величний та неосяжний Дніпро — гордість українського народу.

Рильський бачить Україну, як чисту, сердешну, ніжну й палко люблячу матір. Хто є дорожчим для кожної людини за рідну маму? Письменник любить Батьківщину синівською любов’ю, присвячує їй усе своє життя, немає для нього нічого дорожчого за неї. І в складний час, коли воля України під загрозою, він закликає всіх стати на сторожі рідної матінки-землі:

Хіба умерти можна їй,

В гарячій захлинутись крові,

Коли на справедливий бій

Зовуть і дерева в діброві…

Максим Тадейович Рильський вірить у силу мужнього, незламного українського народу і сподівається, що попереду на нього чекає вільне й щасливе майбутнє.

Схожі публікації