Сонячне затьмарення — знак Божого гніву. У Росії сонячне затьмарення було в 1654 р., тому що тоді патріарх Никін спотворював віру. Через чотирнадцять років відбулося нове затьмарення. У цей час Авакума і його прихильників обстригли й кинули втемницу.

Народився Авакум у Нижегородській землі. Його батько був священиком, його кликали Петром, а мати — Марією, у чернецтві — Марфою. Батько любив випити, а мати була постница й молитвенница. Один раз Авакум побачив у сусіда мертву худобину й потім уночі плакав про душ своєї, думаючи про смерть. З тої пори він звик молитися кожну ніч

Батько Авакума вмер. Мати женила сина на осиротілій дочці коваля Марка, Настасії. Дівиця жила в бідності, часто ходила в церкву й молилася про те, щоб вийти заміж за Авакума. Потім мати вмерла в чернецтві. У двадцять один років Авакум був рукоположен у диякони, через два роки в попи, а ще через вісім років став протопопом.

Усього в Авакума було біля п’ятисот або шістисот духовних дітей, тому що скрізь, де він показувався, він учив людей слову Божому. Один раз до молодого священика прийшла на сповідь дівиця й початку каятися в блудних гріхах. Слухаючи її, Авакум сам відчув «вогонь блудний», запалив три свічі й, приймаючи сповідь, поклав руку на полум’я

Придя додому, він молився й плакав перед іконою. І отут йому було бачення: два золоті корабля, що пливуть по Волзі. Кормщики сказали, що це кораблі Луки й Лаврентія, духовних дітей Авакума. Третій же корабель був різнобарвний — це був корабель самого Авакума

Якийсь начальник відняв дочку у вдови. Авакум заступився за сироту й був побитий. Потім начальник все — таки віддав дівицю матері, але після ще раз побив протопопа в церкві. І інший начальник розлютив на Авакума. Намагався вбити його, але рушниця не вистрілила

Тоді цей начальник вигнав протопопа із сім’єю з будинку. Авакум із дружиною й новонародженою дитиною пішов у Москву. Дитини хрестили по дорозі. У Москві протопопу дали грамоту — вертатися на старе місце. Він так і зробив, повернувся в розорений будинок, а незабаром трапилися нові безладдя: Авакум вигнав з того місця блазнів і двох ведмедів у них відняв

А воєвода Василь Петрович Шереметєв, що плив у Казань, взяв Авакума на корабель. Але протопоп не — благословив його сина Матфея, що голив бороду. Боярин ледве не кинув протопопа у воду. Евфимей Стефанович, інший начальник, теж зненавидів Авакума й навіть намагався взяти його будинок приступом. А вночі Евфимею стало зле, він кликав Авакума до себе й просив у нього прощення

Протопоп простив його, висповідав, маслом священним помазав, і Евфимей видужав. Потім він із дружиною стали духовними дітьми Авакума. Все — таки протопопа вигнали із цього місця, він пішов у Москву знову, і государ велів поставити його в Юрьевец — Поволский. А там нові лиха. Попи, мужики й баби напали на Авакума й били його. Ця юрба намагалася взяти будинок протопопа приступом, воєвода ж велів охороняти його. Авакум знову відправився в Москву, але цар уже був незадоволений тим, що протопоп залишив своє місце

Авакум жив у Москві при Казанській церкви, у протопопа Івана Неронова. Новим патріархом став Никін. Він повелів хреститися трьома перстами й зменшити число земних уклонів. Довідавшись про це, Іван Неронов сказав, що прийшов час страждати. Авакум і костромський протопоп Данило написали цареві лист про віру, де викрили єресь Никона

Після цього Никін наказав схопити Данила, його розстригли й заслали в Астрахань. Заслали й Івана Неронова, а протопопа Авакума посадили в темницю на ланцюг. Його не годували три дні, але потім прийшов хтось — чи те людина, чи те ангел — і приніс протопопу тарілку щей. Авакума збиралися розстригти, але на прохання пануючи все — таки не зробили цього. Протопопа із сім’єю заслали в Сибір. У Тобольську архієпископ улаштував його служити вцеркви.

За півтора року на Авакума було п’ять доносів. Лагодив йому образи дяк Іван Струна, що займалася справами єпархії. У церкві він схопив за бороду дяка Антона, якого переслідувався

Авакум, зачинивши церковні двері, постегал Струну ременем. І за це було йому багато лих: рідні Івана Струни хотіли вбити його. Той же дяк Струна за винагороду погодився покрити гріх кровозмішення. За це Авакум у церкві прокляв дяка

Іван Струна в той час був під початком у Петра Бекетова. Коли проклинали Струну, Бекетов сварив Авакума, а йдучи із церкви, сказився й умер. Прийшов указ везти Авакума на ріку Лену, в острог. По дорозі його нагнав новий указ — їхати Вдаурию.

Протопопа віддали під початок енисейскому воєводі Афанасью Пашкову, що на чолі загону плив освоювати землі. Пашков був дуже жорстокою людиною. На ріці Тунгусці корабель протопопа ледве не потонув. Протопопица витяглася дітей з води

Назустріч плив корабель, на якому були дві літні вдови, що збиралися в монастир. Пашков велів удовам вертатися і йти заміж. Авакум став суперечити

Тоді воєвода хотів висадити протопопа з корабля, щоб він пішки йшов по горах. Авакум написав Пашкову викривальний лист, а воєвода побив його батогом. Авакума кинули в Братній острог. Сидів він у холодній в’язниці, потім його перевели в теплу хату

Дружина й діти протопопа жили за двадцять верст від нього, у злої баби Ксеньи. На Різдво син Іван прийшов побачити батька, але Пашков не дозволив йому цього. Навесні поїхали далі.

Пашков змусив Авакума йти по березі й тягти лямку. Узимку волочили нарты, улітку «у водах бродили». На ріці Хилке барку Авакума відірвало водою, і він ледве не потонув

Одяг погнив, добро водою розмило. Зимою сам протопоп з малими дітьми тяг свою нарту. А потім почався голод. Пашков нікого не відпускав промишляти, і багато хто вмирали. Улітку їли траву й корінь, узимку — соснову кашу

Їли навіть м’ясо замерзлих вовків і лисиць — «усяку скверну». Правда, Авакумові і його сім’ї допомагали дружина й невістка Пашкова. Воєвода надіслав до Авакума двох біснуватих жінок — своїх сінних, удів Марью й Софію. Протопоп молився про вдів, причастив їх, вони видужали й стали жити в його

Пашков їх відняв, і вдови знову стали біситися. Потім вони тайкома прибігли до Авакума, він знову зцілив їх, і вони стали по ночах приходити молитися. Після того вони зробилися черницями

Загін вертався з Нерчи — Ріки до Русе. Голодні й втомлені люди брели за саньми, падаючи на льоді. Протопопица знемагала, але духом була тверда. На нарте ненароком задушили чудесну курочку, що несла по двох яєчка в день. Дружина Пашкова щодня надсилала свого маленького сина до Авакума на благословення

Але коли дитина занедужала, вона послала за допомогою до мужика — шептуна. Дитина розболілася ще більше. Авакум розгнівався на бояриню. Вона просила в нього прощення. Коли принесли хворої дитини, Авакум помолился, помазав його маслом священним, і дитина видужала

Пашков послав свого сина Веремія із загоном козаків воювати з Мунгальское царство. Пашков змусив місцевого шамана чаклувати й запитував, чи буде похід удалим. Шаман передвіщав успіх

Але Авакум молився про невдачу, щоб не збулося диявольське пророкування шамана. Потім він, щоправда, пошкодував Веремія, що був людиною добрим, благочестивим, захищав протопопа від свого батька. Авакум став молитися, щоб Бог пощадив Веремія

Пашков довідався, що Авакум бажав невдалого походу, і хотів катувати протопопа. Але в цей час повернувся Веремій. Він розповів, що військо загинуло, а сам він урятувався: у сні Веремію з’явився Авакум і вказав дорогу

Пашкову прийшла грамота, у якій велено було їхати на Русь. Воєвода не взяв Авакума із собою. Тоді протопоп поїхав окремо. Він посадив до себе в човен вес хворих і старих, які були непридатні до суворого життя

Взяв Авакум із собою, рятуючи від смерті, і двох негідників, які хотіли вбити козаки. Дорога була важка. На щастя, тубільні племена не торкнули Авакума і його супутників. А ще їм зустрілися російські люди, що їхали на рибний промисел, які дали протопопу і його товаришам їжі

Добравшись до російських міст, Авакум побачив панування никониан і в сумі думав: проповідувати слово Божие або зникнути? Але дружина підбадьорювала його. І протопоп по дорозі в Москву всюди викривав Никона і його послідовників. У Москві й государ, і бояри добре прийняли Авакума. Його поставили на монастирському соборі в Кремлі й пропонували будь — яке місце, якщо він з’єднається у вірі Сниконом.

Але протопоп не погодився. Адже ще в Тобольську Авакумові в сні було застереження від Бога, а в Даурии через дочку протопопа, Огрофену, Господь возвестил, що якщо той не буде триматися правої віри й творити молитовного правила, то вмре. Бачачи, що Авакум не хоче з’єднатися з никонианами, цар попросив протопопа, щоб той принаймні мовчав про це. Авакум послухався

Жив він у той час у боярині Фе — Досьи Морозовой, своєї духовної дочки. Багато хто приходили до нього й приносили подарунки. Проживши так півроку, Авакум знову послав цареві лист, щоб він захистив Церкву від єресі Никона

Схожі публікації