Я — Те отут що? — Ви що? А ви із цією старою відьмою, із ключницею, не стакнулись мабуть? Мабуть. Не навушничаєте, а? Скажіть, не зводите на беззахисну дівку всяку небилицю? Мабуть, не по вашій милості її із праль у посудниці зробили!

И б’ють — те її й у затрапезі тримають не по вашій милості?.. Соромитеся, соромитеся, старий ви людина!… — Лайтеся, Павло Андреич, лайтеся… Чи довго вам доведеться лаятися — те! Павло спалахнув. — Що? Загрожувати мені здумали?

— із серцем заговорив він. — Ти думаєш, я тебе боюся? Ні, брат, не на той наткнувся, чого мені боятися?.. Я скрізь собі хліб знайду. От ти — інша справа. Тобі тільки тут і жити, так навушничати, так красти…

— Адже от як зазнався, — перебив його конторник, що теж починав втрачати терпіння: фершель просто фершель, лекаришка порожній; а послухай — ка його, — фу ти яка поважна особа!.. — Слухай, Микола Еремеич, — заговорив Павло з розпачем; — востаннє тебе прошу… змусив ти мене — невтерпеж мені стає. Дай нам спокій, розумієш?..

Товстун розходився. — Я тебе не боюся, — закричав він; — чи чуєш ти, молокосос! Я и с батьком твоїм упорався, я і йому рога зломив — тобі приклад, дивися! — Не нагадуй мені про батька…

— Вона! Ти що мені за уставщик! — Говорять тобі, не нагадуй! — А тобі говорять, не забувайся… А дівці Тетяні поделом…

Перегоди, не те їй ще буде! Павло кинувся вперед з піднятими руками, конторник важко покотився на підлогу. Автор "Записок" у той же день повернувся додому, а через тиждень довідався, що пані Лоснякова "залишила й Павла й Миколу в себе в услуженье, а дівку Тетяну заслала: видно, не знадобилася". У глухомані, у маєтку поміщиці — цілком бюрократична установа з доморослими, примітивними, але по — своєму впливовими чиновниками. Конторники пишуть непотрібні папери, є посередником, впливають на прийняття рішень і страшно шкодять навколишньої, якщо не одержують пристойний хабар

Загалом, паразитують і заважають, але, видимо, надають якась вага справам і рішенням барині. Ця контора — немов прообраз майбутніх несправедливих здебільшого установ; тільки замість повновладної барині з’явиться потім начальство, і все прийме інші, далеко не настільки примітивні, патріархальні форми. © Вольська Інна Сергіївна, 1999 г.

Схожі публікації