Школа чоловіків

Тексту п’єси передує авторська присвята герцогові Орлеанскому, єдиному братові короля.

Брати Сганарель і Арист безуспішно намагаються переконати один одного в необхідності змінитися. Сганарель, завжди похмурої й відлюдної, осудливої примхи моди, докоряє свого старшого брата за легкодумство й франтівство: «От щирий старий: він спритно нас морочить / И чорною перукою прикрити сивини хоче!» З’являються сестри Леонора й Ізабелла в супроводі служниці Лизетты. Вони продовжують обговорювати братів, не зауважуючи їхньої присутності. Леонора завіряє Ізабеллу, що буде неї підтримувати й захищати від причіпок Сганареля. Брати вступають у розмову — Сганарель вимагає, щоб Ізабелла повернулася додому, а Леонора й Арист намагаються вмовити його не заважати дівчинам насолоджуватися прогулянкою. Сганарель заперечує, він нагадує про те, що батько дівчин перед смертю довірив їхньому піклуванню братів, «Надаючи нам собі їх у дружин взяти / Иль по — іншому їхньою долею розташовувати». Тому, уважає Сганарель, кожний із братів має право надходити з дівчиною, оказавшейся на його піклуванні, у відповідності зі своїми поданнями про життя. Арист може балувати Леонору й заохочувати її пристрасть до вбрань і розваг, він же, Сганарель, жадає від Ізабелли самітництва, уважаючи достатньою розвагою для неї лагодження білизни й в’язання панчіх.

У розмову втручається служниця Лизетта, обурена тим, що Сганарель збирається тримати Ізабеллу взаперті, як це прийнято в Туреччині, і застерігає нерозумного опікуна, що «Загрожують небезпеки тому, хто нам суперечить». Арист призиває молодшого брата одуматися й поразмышлять над тим, що «школа світська, гарний тон вселяючи, / Не менше вчить нас, чим книга превелика» і що варто бути чоловіком, але не тираном. Сганарель упорствует і наказує Ізабеллі вийти. Усі йдуть слідом, залишаючи Сганареля одного.

У цей час з’являються Валер, закоханий в Ізабеллу, і його слуга Эргаст. Помітивши Сганареля, якого Валер називає «аргус мій жахливий, / Жорстокий опікун і страж моєї прекрасної», вони мають намір вступити з ним у бесіду, але це не відразу вдається. Зумівши звернути на себе увага Сганареля, Валер не зміг домогтися бажаного результату зблизитися із сусідом, переслідуючи єдину мету — мати можливість бачитися з Ізабеллою. Залишившись наодинці зі своїм слугою, Валер не приховує прикрості, адже він нічого не знає про почуття Ізабелли до нього. Эргаст утішає його, справедливо думаючи, що «Подружжя й батьків ревниві суми / Справи коханців звичайно полегшували». Валер ремствує, що вже п’ять місяців не може наблизитися до своєї коханої, тому що Ізабелла не тільки взаперті, але й на самоті, а це значить, що немає й служниці, що за щедру нагороду могла б бути посередником між закоханим парубком і об’єктом його страсті.

З’являються Сганарель і Ізабелла, і по їхніх репліках ясно, що вони продовжують давно почату розмову, причому очевидно, що хитрість Ізабелли вдалася — вона зуміла переконати Сганареля в необхідності поговорити з Валером, ім’я якого дівчина, нібито зовсім випадково, десь чула. Сганарель, залишившись один, палко бажає негайно поквитатися з Валером, тому що прийняв слова Ізабелли за чисту монету. Він настільки поглинений своїми думками, що не зауважує своєї помилки — стукає у власні двері, уважаючи, що підійшов до будинку Валера. Парубок починає виправдуватися за свою присутність у будинку Сганареля, але незабаром розуміє, що відбулося непорозуміння. Не зауважуючи, що перебуває у своєму власному будинку, Сганарель, відмовившись від запропонованого стільця, поспішає поговорити з Валером. Він повідомляє про те, що має намір женитися на Ізабеллі, і тому бажає, «щоб ваш нескромний погляд її не хвилював». Валер здивований і хоче довідатися, звідки Сганарель довідався про його почуття до Ізабелли, адже йому не вдалося наблизитися до неї протягом багатьох місяців. Парубок дивується ще більше, коли Сганарель повідомляє, що довідався про усім від самої Ізабелли, що не могла сховати від коханої людини нечемність Валера, Подив Валера переконує Сганареля в тім, що мовлення Ізабелли правдиві. Валер же, супроводжуваний Эргастом, поспішає піти, щоб Сганарель не зрозумів, що перебуває у своєму власному будинку. З’являється Ізабелла, і опікун розповідає їй про те, як проходила бесіда з Валером, як парубок намагався все заперечувати, але зніяковіло притих, довідавшись, що Сганарель діє з доручення Ізабелли.

Дівчина хоче бути впевнена в тім, що Валер цілком зрозумів її наміри, тому прибігає до нового виверту. Вона повідомляє опікуна, що слуга Валера кинув їй у вікно скринька з листом, вона ж хоче негайно повернути його назад. При цьому Сганарель повинен дати зрозуміти Валеру, що Ізабелла навіть не побажала розкрити лист і не знає його змісти. Обдурений Сганарель перебуває в захваті від чеснот своєї вихованки, готовий у точності виконати її доручення й відправляється до Валеру, не перестаючи захоплюватися й звеличувати Ізабеллу.

Парубків, розкривши лист, уже не сумнівається в розташуванні до нього юної красуні, готової з’єднатися з ним якомога швидше, інакше ненависний опікун Сганарель сам встигне женитися на ній.

З’являється Сганарель, і Валер зі смиренністю зізнається, що зрозумів безплідність своїх мріянь про щастя з Ізабеллою й збереже свою безмовну любов до гробової дошки. Упевнений у своєму торжестві, Сганарель у подробицях переказує своїй вихованці розмова з парубком, сам не відаючи того, передає Ізабеллі відповідь коханого. Це оповідання спонукує дівчину діяти далі, і вона вмовляє опікуна не довіряти словам Валера, що, за її словами, має намір викрасти наречену Сганареля. Знову обдурений опікун відправляється до Валеру й повідомляє, що Ізабелла відкрила йому чорні задуми нечемного сусіда, що замислив викрасти чужу наречену. Валер все заперечує, але Сганарель, діючи за вказівкою своєї вихованки, готовий відвести парубка до Ізабелли й дати йому можливість переконатися в правдивості своїх слів. Ізабелла мистецьки зображує обурення, тільки — но вглядівши Валера. Сганарель переконує її, що залишався лише один спосіб позбутися від настирливих залицянь — дати можливість Валеру вислухати вирок з вуст предмета своєї пристрасті. Дівчина не упускає можливості описати своє положення й виразити побажання: «Я чекаю, що милий мені, не барячись міри прийме / И в нелюбого надії все відніме». Валер переконується, що дівчина їм захоплена й готова стати його дружиною, а невдачливий опікун так нічого й не розуміє.

Ізабелла продовжує плести свої мережі й переконує Сганареля, що у Валера закоханий її сестра Леонора. Тепер, коли Валер осоромлений через чесноти Ізабелли й повинен виїхати, Леонора мріє про побачення з ним і просить допомоги в сестри. Їй хочеться, притворясь Ізабеллою, зустрітися з Валером. Опікун робить вигляд, що засмучено за свого брата, замикає будинок і йде за Ізабеллою, уважаючи, що переслідує Леонору. Переконавшись, що мнима Леонора ввійшла до Валеру, він біжить за комісаром і нотаріусом. Він переконує їх, що дівчина з гарної сім’ї спокушена Валером і зараз їсти можливість сполучити їхнім чесним шлюбом. Сам же поспішає за братом Аристом, що впевнений, що Леонора на балі. Сганарель зловтішається й повідомляє, що цей бал у будинку Валера, куди насправді відправилася Леонора. Обоє брата приєднуються до комісара й нотаріуса, при цьому з’ясовується, що Валер уже підписав необхідні документи й необхідно вписати лише ім’я дами. Обоє брата підписом підтверджують своя згода на шлюб з Валером своєї вихованки, при цьому Арист уважає, що мова йде про Ізабеллу, а Сганарель же — що про Леонору.

З’являється Леонора, і Арист нарікає їй, що вона не розповіла йому про свої почуття до Валеру, тому що її опікун ніколи не стискував її волі. Леонора зізнається, що мріє лише про шлюб з Аристом і не розуміє причин його прикрості. У цей час із будинку Валера з’являються молодята й представники влади. Ізабелла просить у сестри прощення за те, що скористалася її ім’ям, щоб домогтися виконання своїх бажань. Валер дякує Сганареля за те, що одержав дружину з його рук. Арист радить молодшому братові з лагідністю сприйняти случившееся, адже «причиною всього — одні вчинки ваші; / И в вашої долі всього печальней те, / Що не жалує вас у такому лиху ніхто».

Додав:

Схожі публікації