Частина 1. У тилу

Швейк — колишній солдат, що пішов кілька років назад зі служби через свій ідіотизм. Тепер Швейк живе в Празі, промишляє продажем собак і крім ідіотизму страждає ще ревматизмом.

Дія роману починається в червні 1914 року, після вбивства ерцгерцога Фердинанда. Це історична подія не залишила Швейка байдужим. Він із захопленням викладає служниці, пані Мюллер, свої міркування на цей рахунок, перемежовуючи розповідь підходящими случаю історіями з життя численних знайомих. Швейк продовжує просторікувати й у трактирі «У чаші», де його із професійним інтересом слухає таємний агент поліції Бретшнейдер. Балакучість Швейка й досить оригінальні висловлення про військову політику Австрії на Балканах приводять до того, що бравого солдата заарештовують заодно із трактирником Паливцем.

У поліцейському керуванні Швейк охоче погоджується з усіма пред’явленими йому обвинуваченнями, включаючи й державну зраду. Його переводять те в карний суд, то в божевільний будинок, те знову в поліцію; часто допитують слідчі й оглядають лікарі, повідомляючи його те ідіотом, то симулянтом. Зрештою Швейка відпускає на волю чиновник, убитий Швейковским безневинним видом.

По шляху додому бравий солдат заходить у трактир «У чаші», де довідається, що Паливца засудили на 10 років. Там він знову зустрічається із Бретшнейдером, якому наказано зійтися зі Швейком ближче на ґрунті торгівлі собаками.

Будинку Швейк застає швейцара нічного кафе з панянкою, пущених пані Мюллер на квартиру. Випровадивши мешканців і заспокоївши служницю, що надумала було викинеться із сорому з вікна, Швейк вертається до справ. За короткий строк він продає Бретшнейдеру, а потім і детективові Калоусу безліч безпородних собак, неабияк виснаживши грошовий фонд поліції й довівши Бретшнейдера до безславного кінця — агент був з’їдений купленими псами.

Однак звичне життя бравого солдата незабаром переривається — йому надсилають повістку на військове медосвидетельствование. Мужньо переборюючи черговий приступ ревматизму, не слухаючи лікаря й розспівуючи пісні, Швейк сідає в позичену в кондитера інвалідну коляску і їде на Стршелецкий острів. У новому кашкеті, з букетиком квітів, що потрясає милицями з лементом «На Белград!», Швейк робить таке враження, що статті про нього з’являються в празьких газетах. Не торкнуть лише доктор, що оглядає Швейка — він уважає солдата симулянтом і саджає в гарнізонну в’язницю.

У лікарняному бараку симулянтів (часто дійсно хворих) лікують строгою дієтою, хініном, мокрими обгортаннями й клізмами. Один раз у в’язницю приїжджає баронеса фон Боценгейм, що прочитала про Швейке в газеті й що побажала побачити бравого солдата. Баронеса з’являється в постелі Швейка з подарунками і їжею. Їжа з’їдається Швейком і товаришами в кілька мінут, але потім вимивається зі шлунків наполегливими докторами. Чергова лікарська комісія відправляє Швейка в камеру.

Наступного дня бравий солдат зі співкамерниками відправляється в тюремну каплицю, де слухає проповідь фельдкурата Отто Каца. Мови Каца звичайно викликали в ув’язнених лише сміх, однак чутливий Швейк розридався посередині служби. Здивований фельдкурат намагається довідатися, за що сидить Швейк, але не знаходить його паперів і зрештою домовляється, щоб цього солдата віддали йому в денщики. Незабаром Швейк, одягнений у старий, не на зріст мундир, величезний кашкет і в трактирі, що выпивший попередньо зі своїми конвоирами, з’являється перед будинком фельдкурата в Карлине.

Служба в Каца полягає в притаскивании п’яного фельдкурата додому, у добуванні грошей у знайомих Каца, випроваджуванні кредиторів і таємницею продажу меблів, що належить домохазяїнові. Тоді ж Швейк відвідує свою квартиру, застає там двоюрідну сестру пані Мюллер і довідається, що сама пані зараз у концтаборі, а в його кімнаті живучими там кравчинями влаштований дамський салон. Анітрошки не засмучений, Швейк вертається до фельдкурату й служить йому вірою й правдою, допомагаючи навіть у відправленні меси. Іноді церковну чашу заміняє спортивний кубок, єлей — конопельне масло, а министранта — сам Швейк. Похідний вівтар доводиться розшукувати у Вршовицком костьолі, куди він попадає із проданого хазяйського дивана. А ще один фельдкурат, набожний і непитущий, після релігійного диспуту залишається в будинку Каца до ранку й виглядає нітрохи не тверезіше хазяїна. Словом, справи Швейка й Каца йдуть непогано — поки фельдкурат не програє свого денщика в карти поручикові Лукашу.

Новий хазяїн Швейка — аматор тварин і жінок. Швейк допомагає Лукашу в його прихильностях: він гостинно приймає даму, що з’явилася в гості до поручика. Правда, через якийсь час доводиться послати телеграму чоловікові гості й спровадити Кэти додому. Швейк уміло обходиться й із тваринами: він випадково скармливает улюблену канарку поручика поручиковой кішці (кішка потім з’їдає й шевський крем). Собаку ж, що Лукаш просить для нього купити, Швейк краде в полковника Циллергута. Остання подія кінчається тим, що Лукаша разом зі Швейком відправляють у дев’яносто перших полків у Будейовицы.

Частина 2. На фронті

Халепи Швейка й Лукаша починаються ще на пероні — там у них украли валізу. У купі денщик і його поручик, що розпікає, викликають на себе гнів третього пасажира, генерал — майора. Випроваджений, нарешті, з купе Швейк при участі залізничника випадково зупиняє поїзд аварійним гальмом. За це бравого солдата ведуть до начальника станції в Таборі, а поручик Лукаш із великою радістю їде на фронт без Швейка.

Штраф за Швейка платить якийсь добрий пан, він же дає солдатові на дорогу п’ять крон, які Швейк благополучно пропиває в станційному буфеті. Після короткої розмови в комендатурі станції денщик відправляється пішки в Будейовицкий полк. Правда, іде Швейк зовсім в іншу від Будейовиц сторону, але пісні по шляху співає гарні. І ніхто із зустрінутих у дорозі людей — ні жаліслива бабуся, ні її брат, що ні дезертирували з полку солдати, ні бурлака, ні старий — пастух — не можуть переконати Швейка, що він іде не туди. «Не може цього бути, щоб я не потрапив у Будейовицы!» — твердо говорить бравий солдат і попадає в Путим, прямо в жандармерію.

Жандармський вахмістр приймає Швейка за російського шпигуна й строжайше охороняє. Бабка Пейзлерка, що носила жандармам і Швейку пиво із сусіднього трактиру, клянеться нікому не говорити про пійманого розвідника й заодно — про напившемся жандармського вахмістра. Після численних допитів Швейка відправляють у Писек, де він з’являється пристебнутий ручними кайданами до свого конвоїра, ущент п’яному після відвідування по шляху постоялого двору. Звідти бравий солдат їде, нарешті, у Будейовицы поїздом і з’являється перед очами поручика Лукаша.

Після невеликої втрати свідомості Лукаш спішно відправляє денщика на гауптвахту. Там Швейк непогано проводить час із вольноопределяющимся Мареком за розмовами й піснями. Через три дні денщик відправляється з полком у Кираль — Хиду, в одній купі з Мареком і п’януватим фельдкуратом Лациной. По приїзду Швейк одержує від поручика Лукаша важливе завдання — йому треба віднести лист дружині скобяного торговця Каконь, що зустрілася поручикові в угорському театрі й убив у саме серце. Компанію Швейку становить сапер Водичка, що затіває бійку з Каконем, що помилково прочитали любовний лист Лукаша. Бійка триває й на вулиці, стає численної й віддається розголосу. Тепер про серцеву симпатію велелюбного поручика відомо полковому начальству (хоч Швейк і затверджував, що сам листувався з мадам Каконь). Лише втручання полковника Шредера рятує Швейка від дивізіонного суду.

Тим часом Лукаш стає командиром 11 маршової роти, Швейк після повернення — ординарцем. Після довгої плутанини солдатів саджають у поїзд і відправляють на фронт.

Частина 3. Урочисте пороття

У поїзді, що їде в Галичину, Швейк виявляється в суспільстві нового денщика Лукаша — колишнього мірошника, великого ненажери Балоуна, а також колишнього аптекаря, нині писаря Ванека, кухарі — оккультиста Юрайды й телеграфіста Ходоунского. Компанія проводить час за картами й вигадками. У штабному вагоні тим часом офіцерів знайомлять із новою системою шифровки польових депеш — ключем до шифру є другий тім роману Л. Гангофера «Гріхи батьків». Офіцерам, однак, розданий лише перший тім — звичайно, через Швейка, що прочитав багато книжок, але ніколи не починав читати з першого тому.

Помилку виявляє кадет Биглер, майбутній військовий письменник (книг у нього поки ні, але заголовків майбутніх книг — безліч), а також автор схем видатних битв. Схеми, однак, розкритиковані капітаном Сагнером і використані потім скривдженим Биглером у туалеті по призначенню. У кадета дуже болить голова й живіт — очевидно із цієї причини він бачить дивний сон, у якому розмовляє з Господом Богом. Наяву ж Биглера відправляю в медичний ізолятор.

Поїзд приходить у Будапешт, де солдатам повідомляють про вступ Італії у війну. Від’їзд затягається. Ешелон інспектує дряхленький генерал, а також відвідує делегація із двох дам з подарунком — двадцятьома коробочками ароматних таблеток. Однак справжньої їжі ні, і Лукаш посилає Швейка купити що — небудь. Солдат вертається під конвоєм — він намагався украсти для поручика курку. За курку заплачено, і Швейк варить із її суп, з якого Балоун намагається украсти курячу ніжку. За це Швейк змушує його вправлятися в маршируванні. Незабаром і сам Швейк вправляється в рушничних прийомах, однак і отут не може удержатися від вигадок, чим доводить командуючого їм фельдфебеля до непритомності. Нарешті поїзд рушає.

На одній із зупинок Лукаша відвідує нещасна думка відправити Швейка за коньяком. Ординарець знаходить коньяк у торговців забороненим товаром, однак його застає поручик Дуб, що давно взяв Швейка на замітку. Солдатові доводиться видати коньяк за воду, а потім випити весь. Поки Швейк відсипається, писар Ванек читає товаришам написану їм історію батальйону, де заздалегідь представляє їхніми безприкладними героями.

Відносини швейка з Дубом усе більше псуються — особливо після того, як Швейк доповідає начальству про те, що Дуб побив свого денщика Кунерта. Ще Швейк якось заявився в публічний будинок, де Дуб відпочивав з дороги, і відправив п’яного Дуба на батальйонну нараду.

Батальйон тепер іде пішим порядком. Швейку й Ванеку поручається знайти нічліг для солдатів, але на перехресті Швейк чомусь вирішує, що повинен іти не праворуч, відповідно до карти, а ліворуч. Подорожани розділяються. До вечора Швейк зустрічає на ставку російського дезертира, що купається, і заради цікавості переодягається в його форму. У такому виді й забирає його польовий патруль жандармерії.

Частина 4. Продовження врочистого пороття

Швейк разом з іншими росіянами попадає в полон. Його приймають за єврея й призначають старшим серед полонених. Марне намагається солдат пояснити, що це помилка. Лише майор Вольф розуміє, що до чого — він уважає Швейка переметнувшимся до росіянином і хоче повісити. Швейк проводить час узаперті, у компанії мишей. Потім треба військовий суд і напуття фельдкурата Мартинеца перед стратою. Уночі у Швейка в камері спить майор, що вирішив допитати його й заснулий.

На щастя бравого солдата, з його полку приходить телеграма, де говориться, що Швейк пропав без звістки. Його відпускають, і Швейк нарешті зустрічається зі старими товаришами й Лукашем, наздогнавши свій батальйон у селі Климонтово.

Схожі публікації