Короткий зміст роману

Дія відбувається у вигаданій Світовій Державі. Іде 632 — й г. ери стабільності, Ери Форда. Форд, що створив на початку XX в. найбільшу у світі автомобільну компанію, шанується у Світовій Державі за Добродії Бога. Його так і називають — «Господь наш Форд». У державі цьому править технократія. Діти тут не народжуються — запліднені штучним способом яйцеклітини вирощують у спеціальні інкубаторах

Причому вирощуються вони в різних умовах, тому виходять зовсім різні особини — альфи, бети, гами, дельти й эпсилоны. Альфи — як би люди першого сорту, працівники розумової праці, эпсилоны — люди нижчої касти, здатні лише до одноманітної фізичної праці. Спочатку зародки выдерживаются в певних умовах, потім вони з’являються на світло зі скляних сулій — це називається Розкупорюванням. Дитини виховуються по — різному. У кожної касти виховується пієтет перед більше високою кастою й презирство до каст нижчим. Костюми в кожної касти певного кольору. Наприклад, альфи ходять у сірому, гами — у зеленому, эпсилоны — вчерном.

Стандартизація суспільства — головне у Світовій Державі. «Спільність, Однаковість, Стабільність» — от девіз планети. У цьому світі все підлегло доцільності в благо цивілізації. Кожний живе сьогоднішнім днем, забувши про історію людства. «Історія — суцільна нісенітниця». Емоції, страсті — це те, що може лише перешкодити людині. У дофордовском світі в кожного минулого батьки, рідна домівка, але це не приносило людям нічого, крім зайвих страждань

Бернард Маркс — представник вищого класу, альфа — плюсовик. Але він відрізняється від своїх побратимів. Надто замислений, меланхоличен, навіть романтичен. Кволий, кволий і не любить спортивних ігор. Ходять слухи, що йому в інкубаторі для зародків випадково впорснули спирт замість кровезаменителя, тому він і вийшов таким дивним. Линайна Краун — дівчина — бета. Вона гарненька, струнка, сексуальна (про таких говорять «пневматичная»), Бернард їй приємний, хоча багато чого в його поводженні їй незрозуміло. Наприклад, її смішить, що він бентежиться, коли вона в присутності інших обговорює з ним плани їх майбутньої розважальної поїздки. Але поїхати з ним у Нью — Мексико, Заповідник, їй дуже хочеться, тим більше що одержати дозвіл туди не так — те просто.

Бернард і Линайна відправляються в Заповідник, туди, де дикі люди живуть так, як жило все людство до Ери Форда. Вони не вкусили благ цивілізації, вони народжуються від справжніх батьків, люблять, страждають, сподіваються. В індійському селищі Мальпараисо Бертран і Линайна зустрічають дивного дикуна — він не схожий на інших індіанців, білявий і говорить на англійському — правда, на якімсь древньому. Потім з’ясовується, що в Заповіднику Джон знайшов книгу, це виявився тім Шекспіра, і вивчив її майже напам’ять.

Виявилося, що багато років тому парубок Томас і дівчина Лінда поїхали на екскурсію в Заповідник. Почалася гроза. Томас зумів повернутися назад, у цивілізований мир, а дівчину не знайшли й вирішили, що вона загинула. Але дівчина вижила й виявилася в індійському селищі. Там вона й народила дитини, а завагітніла вона ще в цивілізованому світі. Тому вона й не хотіла вертатися назад, адже немає ганьби страшнее, чим стати матір’ю. У селищі вона пристрастилася до мескалю, індійській горілці, тому що в неї не були соми, що допомагає забувати всі проблеми. Індіанці її нехтували — вона, по їхніх поняттях, поводилася развратно й легко сходилася із чоловіками, адже її вчили, що злягання, або, по — фордовски, взаимопользование, — це всього лише насолода, доступна всім

Бертран вирішує привезти Джона й Лінду в Заоградный мир. Лінда всім вселяє відразу й жах, а Джон, або Дикун, як стали його називати, стає модною дивиною. Але він закохується в Линайну й бачить у ній прекрасну Джульетту. Линайне лестить увага Дикуна, але вона ніяк не може зрозуміти, чому, коли вона пропонує йому зайнятися «взаимопользованием», він приходить у лють і називає її блудницею

Кинути виклик цивілізації Дикун вирішується після того, як бачить умираючу в лікарні Лінду. Для нього це трагедія, але в цивілізованому світі до смерті ставляться спокійно, як до природного фізіологічного процесу. Дітей із самого раннього віку водять у палати до умираючим на екскурсії, розважають їх там, годують насолодами — усе для того, щоб дитина не боялася смерті й не бачила в ній страждання. Після смерті Лінди Дикун приходить до пункту роздачі соми й починає люто переконувати всіх відмовитися від наркотику, що затуманює їм мозки. Паніку ледь вдається зупинити. А Дикуна, Бертрана і його друга Гельмгольца викликають до одному з десяти Главноуправителей, його фордейшеству Мустафю Монду. Він і роз’ясняє Дикунові, що в новому світі пожертвували мистецтвом, справжньою наукою, страстями заради того, щоб створити стабільне й благополучне суспільство

И тоді Дикун сам іде від цивілізованого миру. Він вирішує оселитися на старому, занедбаному авіамаяку. На останні гроші він купує саме необхідне — ковдри, сірника, цвяхи, насіння — і має намір жити вдалині від миру, вирощуючи хліб і молячись — чи Ісу, чи індійському богові. І знову набігає юрба цікавих, для яких Дикун — лише забавна й незрозуміла істота. «Хочемо би — ча! Хочемо би — ча!» — скандує юрба. І отут Дикун, помітивши в юрбі Линайну, з лементом «Розпусниця!» кидається з бичем на неї

Наступного дня пари молодих лондонців приїжджають до маяка й, увійшовши усередину, бачать, що Дикун повісився

Схожі публікації