Мороз Іванович

В одному будинку жили дві дівчинки — Рукодільниця да Ледарка, а при них нянюшка. Рукодільниця була розумна дівчинка: рано вставала, сама, без нянюшки, одягалася, за справу приймалася: грубку палила, хліби місила, хату мела, півня кормила, а потім на колодязь за водою ходила.

А Ледарка меж тим у постельці лежала, знудить лежати — скаже спросонья: «Нянюшка, надягни мені панчішки, нянюшка, зав’яжи черевички». Устане, сяде до віконця мух уважати

Один раз Рукодільниця пішла на колодязь за водою, опустила цебро на мотузці, а мотузка обірвалася; упало цебро в колодязь. Розплакалася Рукодільниця, пішла до нянюшке розповідати; а нянюшка Параска була сердита, говорить: — Сама лихо зробила, сама й поправляй. Пішла Рукодільниця до колодязя, ухопилася за мотузку й спустилася по ній до самого дна. Дивиться: перед нею грубка, а в грубці сидить пиріжок, такий рум’яний, поджаристый; присуджує: хто мене із грубки візьме, той із мною й піде! Рукодільниця вийняла пиріжок і поклала його за пазуху. Іде далі. Перед нею сад, а в саду коштує дерево, а на дереві золоті яблучка. Рукодільниця підійшла до дерева, потрясла й зібрала яблука. Іде далі. Перед нею сидить старий Мороз Іванович. Привітався, подякував за пиріжок. Запропонував послужити, за це віддасть цебро.

Рукодільниця збила перину, у будинку прибрала, страву виготовила, плаття в старого полагодила й білизна выштопала, не скаржилася. Так прожила Рукодільниця в Мороза Івановича цілих три дні. На третій день у цебро всипав жменю срібних п’ятачків; дав брильянтик — косыночку заколювати.

Повернулася додому. Півень закричав:

Кукареку, кукареки!

У Рукодільниці в цебрі п’ятаки!

Нянюшка сказала Ледарці теж сходити. Але Ледарка не дістала пиріжок, не зібрала яблук. Не вибила перину, обід погано зварила, словом, нічого не зробила. На третій день Мороз Іванович дав превеликий срібний злиток, а в іншу руку — превеликий брильянт. Прийшла додому й хвастається. Не встигла домовити, як срібний злиток станув і полився на підлогу; він був не що інше, як ртуть, що застигла від сильного холоду; у той же час почав танути й брильянт. А півень підхопився на забір і голосно закричав:

Кукареку — Кукарекулька,

У Ледарки в руках крижана бурулька!

Додав:

Схожі публікації