Росіянин військовий паровий кліпер «Забіяка» швидко йде на південь. Матроси забирають, миють, скребуть і чистять палубу: на військовому судні починається день. Раптом пролунав голосний тривожний лемент вартового: «Людина в море!». Усе кинулися на палубу й побачили серед хвиль уламок щогли й на ній людську фігуру. Потім майже всі вітрила були прибрані й баркас із 16 веслярами відправився рятувати людини. Незабаром він повернувся й разом з людьми був піднятий на борт. На палубу вийшов і врятований — маленький негр років 10 — 11, у рваній сорочці, виснажений. Його негайно віднесли в лазарет. Доктор почав його отхаживать.

Потім, за допомогою мічмана, що знала англ. мова, команда довідалася про те, що хлопчик був слугою в капітана американського корабля «Бетси». Хазяїн бив його щодня. А дві ночі назад корабель зштовхнувся з іншим кораблем і пішов до дна. Через 2 дні арапчонок поправився й хотів уже піднятися на палубу, але в нього не було одягу.

Отут у дверях лазаретної каюти з’явився літній матрос Іван Лучкин. Він приніс арапчонку плаття: «Носи на здоров’я, Максимка!» (Максимка, тому що врятували в день святого догідника Максима). Потім Лучкин повів його на палубу, представив матросам. Арапчонка прийняли з повною привітністю, покликали обідати разом з усіма. Лучкин скроїв йому черевики. Покликав подивитися на артилерійське навчання, що дуже сподобалося хлопчикові. Спроби навчити арапчонка деяким росіянином словам.

Так пройшов місяць. Максимка вже міг абияк порозумітися по — російському. Він нерідко забавляв матросів піснями й танцями. Плавання наближалося до кінця, але Лучкин, передчуваючи розлуку, був невеселий. Команда теж звикла до Максимке. Капітан дозволив залишити його не кораблі. Незабаром «Забіяка» знову пішов у плавання. Максимке дали прізвище Забиякин. Через 3 роки вони повернулися в Кронштадт. Максимку віддали в школу фельдшерських учнів. Лучкин вийшов у відставку, щоб бути біля свого улюбленця

Додав:

Схожі публікації