Роман «Обломів» написаний Іваном Олександровичем Гончаровым в 1858 році. Головним героєм цього добутку є Ілля Ілліч Обломів. Прочитавши роман, ми бачимо, яке вплив мають кріпосницькі вдачі на людину

Коло інтересів Обломова практично відсутній, його життя обмежене межами однієї кімнати. В основному, головний герой роману спить або лежить у постелі. Але добуток читається з більшим інтересом, тому що ми почуваємо внутрішній рух героя. Щиросердечний стан Іллі Ілліча безупинно міняється. Часом йому стає совісно за свою лінь і пасивність. Він внутрішньо мучається й вирішує почати діяти, хоче змінити себе. Обломів намагається зайнятися побутовими проблемами, змушує себе вникнути в домашні турботи й турботи. Його дуже розбудовує невдале ведення господарства в особистому маєтку. Він розуміє, що повинен сам вникнути в побутові проблеми. Обломів не винить керуючого маєтком, розуміє, що багато чого залежить від нього, тому й намагається скласти план різних перетворень у своїй садибі. Але всі ці позитивні починання так і залишаються незавершеними, а до практики тим більше не доходить справа. Думки Обломова розпливчасті, заплутані. Він не в змозі сконцентрувати свою увагу на досягненні поставленої мети. Не може чітко ставити перед собою ціль і так само чітко, крок за кроком, досягати її. Для цього він внутрішньо слабшав, лінь і апатія знову беруть гору над людиною

Не можна назвати Обломова повністю самотнім. Хоча внутрішньо він, звичайно, самотній. А зовні ми бачимо досить велику кількість людей, які згадують Іллю Ілліча, приходять до нього з візитом. Вони навіть діляться з ним життєвими проблемами, планами на подальше життя, радостями й особистими почуттями. Обломова не можна назвати забутим людьми, вони не відштовхують його від себе, а, навпаки, намагаються якось підбадьорити, відірвати від постелі. Відвідувачі Іллі Ілліча запрошують його й на прогулянку, і на свята, і на обіди. Вони пропонують для читання літературу, але нічого не цікавить Іллю. Обломів почуває нудьгу, порожнечу й недоліки у вчинках навколишніх його людей. Він не знаходить для себе відповіді на питання: «Для чого жити?» Звичайно, учинки й дії знайомих Обломову людей не дуже — те цікаві, возвышены й духовні, але все — таки його друзі щось роблять. А Обломів не робить нічого. Друг Іллі Ілліча, Андрій Штольц, зважується на останнє, що може вивести Обломова з апатичного стану. Він хоче цього досягти через особисті почуття, через Ольгу Іллінську. Але нічого не вийшло й цього разу. Недостатньої виявилася сила любові Ольги до цієї людини. Здоровий глузд, воля й практицизм дівчини витиснули почуття. Чиста й добра душа Обломова, його м’якість і ніжність характеру стали не береться до уваги. Роман цих двох людей був кінчений

Ілля Ілліч розуміє, що з ним відбувається: «Почав марніти я… Або я не зрозумів цього життя, або вона ні на що не годиться… Дванадцять років у мені було замкнене світло, що шукав виходу, але тільки палив свою в’язницю, не вирвався на волю й згас».

Образ Обломова доведений до логічного завершення. Так гине людина, що не знаходить у собі сили боротися з депресією, апатією, лінню. Цей образ застерігає кожного з живучих від бездіяльності й туги

Схожі публікації