Усе в Григорія спочатку складається гладко, навіть його скандальна історія любові до замужньої жінки ще ні про що не говорить, ніщо не передвіщає таких тяжких випробувань для їхньої любові вбудущем.

Спочатку в них всі добре і якось бездумно. Живе по сусідству, по ту сторону тину спокусливо гарна замужня жінка. Один раз ранком тикнувся в їхній курінь, двері не замкнена, побачив у темряві збиту вище колін її сорочку, злодійкувато повів очами, окликнув раптом захриплим голосом. І почалося…

У джерелах любові його, напевно, більше простого, звичайного, відверто чоловічого куражу, чи що, чим чогось глибокого, щиросердечного, неабиякого. Грубо заграючи із Ксенією, він ледь не потоптав її конем, після грози вони разом ловили рибу, і от на косовиці трапилося те, що повинне було трапитися. Отут прийшов строк вертатися Степанові, от, начебто, і любові кінець. Григорій пропонує разом з усім покінчити, у нього все просто з жінками, а для Ксенії ця історія виявилася набагато складніше, ніж можна було очікувати від такої бешкетної козачки. Для неї в цій зустрічі її доля, її надія. Вона зрозуміла, що прийшло, нарешті, щастя, яким Ксенія обділена змолоду. Дівчинкою її зґвалтували. Мучив нелюбимий, неласкавий чоловік. Давила, гнітила чорна одноманітна роботи. Чого вона могла чекати від життя? І раптом у долі її з’явився лихий красень Григорій…

Ксенію найбільше розбурхувала сама скандальність їхньої любові, що обурила вмить хутірську моральність. Ксенія ходила, не кутаючи особи хусткою; чорніли глибокі ями під очами, що припухли, злегка вивернуті жадібні губи її неспокійно й зухвало сміялися. Вона несамовито чекала чогось такого у своєму житті, тому так просила його кинути всі й виїхати. А він у відповідь: «Дурка ти, Ксенія, дурка! Гутаришь, і послухать нема чого». Григорію ще не дане попять, що йому випало на частку, від якої великої любові він відмахується зараз.

У Ягідному, куди Григорій іде разом із Ксенією, вони по — справжньому разом: чоловік і дружина, що б про їх там не тлумачив хутір. І в них народжується дочка. Григорій і Ксенія виявилися втікачами, порушниками дідівських звичаїв, протиставили себе всьому Татарському. У них загальне лихо, але їх звеличує любов, підносить над щоденністю. Вона тепер стала зрелее, надійніше. Григорій любить Ксенію, вона йому потрібна, як рятівний берег в океані. Протягом усього роману виходить так, що чим темніше життєва дорога Григорія, чим йому сутужніше, тим сильніше розпалюється його любов до Ксенії. Любов у Григорія із Ксенією неизбывная, безстрашна, іншими словами, що йде босоніж через пожарище, що не відає ніяких заборон

Але є в романі й ще одна любов, Натальина, і її контрастність у порівнянні з почуттям Ксенії особливо різання. «Та й любила ль ти його коли — небудь так, як я?» — гірко запитує Наталя свою розлучницю незадовго перед смертю. Вона — Те, Наталя, любила Григорія більше життя, із — за нього й загинула. І Григорій зрештою починає розуміти силу цього почуття, хоча, здається, Ксенія й заслонила собою всіх інших на світі. Григорій починає розуміти всю серйозність, глибину минулих відносин із дружиною, тепер уже мертвої. Після смерті Наталі, здається, уже ніяке горе не зможе його потрясти з такою силою…

Він не ладь був жити з ними обома, люблячи кожну з них по — різному. І ми немов бачили його з різних сторін, коли він бував те із Ксенією, то з Наталею. Григорій мучився сам і мучив цих двох жінок. Наталя упокорилася, виховувала двох його дітей, усе розуміла й однаково іноді докоряла його. А Ксенія знала, що Григорій її любить, і не винила його в тім, що він так мало зробив для того, щоб ця любов була щасливої, щоб хоч якось відплатити улюбленої за борошна, прийняті за нього

И він сам губить Ксенію, коли вже ніщо не коштує між ними, ніщо не заважає. Із — за нього, через його метання вона загинула. Пізно Григорій зрозумів, що найстрашніше, що тільки могло трапитися в його житті, уже трапилося. Він втратив найдорожче в житті — свою більшу любов, свою Ксенію

Схожі публікації