Н. М. Карамзин відомий читачам як письменник і історик. «Історія держави Російського» була головним добутком останнього періоду життя письменника, але ще в деяких своїх повістях, більше ранніх, він також звертається до історії Росії. На історичному матеріалі побудована й повість «Наталя, боярська дочка».

Наприкінці XVIII — початку XIX століття в російському суспільстві широко поширилося галломания — наслідування способу життя й звичаям французів. Н. М. Карамзин хотів протиставити цьому славне історичне минуле Росії, як патріот, намагається боротися за національну самобутність російського життя й російської літератури. У вступі до повісті він говорить: «Хто з нас не любить тих часів, коли росіяни були росіянами, коли вони у власне плаття своє наряджалися, ходили своею ходою, жили за своїм звичаєм, говорили… як думали».

Не можна сказати точно, чиє саме царювання і яка епоха зображені в повісті. Все довольно умовно, згадуються бунти й хвилювання, які обурювали благополуччя царства років за тринадцять до подій, що відбуваються. Говориться про мусульманську країну десь у Поволжя, де вмер батько Олексія. Відбувається війна з литовцями, що кінчається перемогою російського війська. Незрозуміло навіть, який же це століття, але для автора це й не важливо. Він малює допетровську Росію, де править якийсь ідеальний цар. Цей цар теж має ворогів і повинен розбирати інтриги своїх підданих, але він милостивий і великодушний. Він справедливий і добрий. Головне для нього — установити істину, піклуватися про благополуччя свого народу. Він довіряє бояринові Матвію, називаючи його «правим оком своїм». Боярин Матвій вирішує всі позови по совісті, не шукає яких — небудь привілеїв і вигоди для себе особисто. Автор називає його «заступником бідних сусідів», «вірним іншому людства». Ця ситуація, звичайно ж, протипоставлена століттю Катерини II, де фаворити хабарничали й розкрадали скарбницю держави

Війна з литовцями викликає у всьому народі приплив патріотизму. Люди готові «умерти або перемогти». Такі почуття виникають у мінути особливої небезпеки для Батьківщини, що пізніше виявилося й у війні 1812 року. Люди пішли боротися, ті, хто не міг, молилися про перемогу російських військ. Москва спорожніла. І як же радісно зустрічає вона потім переможців! Народ радіє, славлячи ім’я пануючи

Історичне минуле Росії прикрашено автором. Н. М. Карамзин ідеалізує допетровську Росію, протиставляючи її сучасності, даючи читачеві можливість порівняння. І звичайно, це порівняння не на користь самодержавної Росії кінця XVIII століття

Схожі публікації