«У цьому романі діють і Христос, і диявол, і шахраї, і обивателі. Книга нагадує льодохід, коли крижини пливуть, тіснячись, переміняючи один одного, різні по розмірі й кольору; на одній з них жмут сіна, на іншій собача будка, на третій вивернутий із землі могильний хрест. Усе тут є: і смерть Га — Ноцри на хресті, і фантастичний бал у сатани, і переполох, улаштований звитої Воланда в московському письменницькому ресторані! Велике й низьке, трагічне й смішне…»

«Майстер і Маргарита» — останнє, але головний твір Булгакова, що з’явилося підсумком всієї його письменницької діяльності. Автор писав роман протягом дванадцяти років, але навіть під час хвороби продовжував доробку й редагування. В останні роки життя фортуна відвернулася від нього, тому йому доводилося боротися за своє існування як письменникові і як людині. Так уже трапилося, що Булгаков виявився в жорстоких умовах тоталітарного режиму того часу, у його житті починається період цькування, письменника «викидають» за борт життя: він пише, але його добутки не видаються, не ставляться на сцені, їх віддають забуттю, у нього навіть немає засобів до існування. Його роботи були неугодні уряду, але автор не зламався під натиском чиновників, мужньо прийнявши навіть власну смерть

Майже через тридцять років його чудовий роман все — таки побачив світло. Він зробив величезний переворот, знайшов своїх шанувальників і ворогів, але, саме головне, став класикою радянської літератури. І понині твір Булгакова залучає людей, тривожить їхнього серця й разумы, може бути, змушує деяких змінити погляди на життя

Чому ж роман «Майстер і Маргарита» став класичним? Що робить на читачів таке велике враження, що залишається в їхніх душах на довгий час?

Насамперед, майстерність письменника полягає в тім, що для свого добутку він обрав незвичайну композицію: «роман у романі», де перед читачами розкривається план сучасності (Москва в тридцяті роки), план історичний (I тисячоріччя, тридцяті роки), план фантастичний (Воланд і його звитий). На сторінках роману письменник піднімає філософські й етичні проблеми людства. Булгаков міркує про добро й зло, про сенс життя, про прекрасні почуття й пороки, про віру й про відповідальність людини за зроблені діяння

Автор не переказує біблійні сюжети, а по — своєму викладає своє відношення до них, намагається їх переосмислити. Його головний герой Иешуа Га — Ноцри — звичайна людина, що володіє високими моральними принципами, жалем до людей. Все це він хотів передати навколишньої. У романі він не син Божий, а просто людина більше чистий і моральний, зі своїми істинами й цінностями. Образом Понтія Пілата письменник хоче представити міркування про моральну відповідальність кожного за нього вчинки

На думку письменника, найбільший порок — боягузтво, острах втратити кар’єру, прагнення зберегти звичайний образ життя

Воланд персоніфікує в романі диявола, але своїм спокоєм, розважливістю, мудрістю, шляхетністю й своєрідною чарівністю валить звичне нам поняття «чорної сили». Мені здається, своїми вчинками він симпатичний багатьом читачам. Диявол, виявившись у Москві, улаштовує моральну «перевірку» суспільству. Воланд і його звита оголюють і виводять на поверхню вічні пороки людства: підлість, зрадництво, жадібність, легкодумство, хамство й нахабність. «Чорна сила» відплачує кожному по ньнього вірі

Не тільки низьке описує Булгаков у своєму добутку. Яскравим променем через роман проходить щира любов

Майстра й Маргарити. Автор переконаний, що прекрасне почуття дається не кожному, це — дарунок Божий, що має свої вершини, доступні не всім. Віра у свою глибоку любов змусила Маргариту погодитися на угоду з дияволом, незважаючи на всілякі обставини, вона навіть після смерті залишається слюбимым.

Майстер, Га — Ноцри, Маргарита не можуть жити серед людей, у яких змішалося все. Моральні люди, які намагаються йти по життю в згоді зі своєю совістю, мають власну точку зору, виявляються за бортом життя, їх заковтує сіра юрба: Иешуа виявляється на хресті, Майстер — впсихушке.

Булгаковська робота є пророкуванням, його точка зору полягає в тім, що «в основі суспільства повинні лежати не матеріальні, не класові, не політичні цінності». Автор створив роман «про свій час, про час взагалі, про істини сиюминутных і вічних».

Схожі публікації