Образ героя — інтелігента типовий для добутків М. А. Булгакова. Професор Преображенський у повісті «Собаче серце», Олексій Турбін в «Білій гвардії», Майстер у романі «Майстер і Маргарита» — всі ці герої володіють, як правило, університетським утворенням, широким кругозором і по своєму світогляді належать, скоріше, до старого миру. Образ старого російського інтелігента — це поняття надкласове, що не залежить від політичних змін, що відбулися вобществе.

Один з таких героїв, як уже було сказано вище, — Майстер з роману «Майстер і Маргарита». Булгаков не називає його ім’я у зв’язку із сумними обставинами його життя, але так називала героя його кохана, і для цього в неї є всі підстави. По утворенню герой — історик, колись працював у музеї й, крім того, займався перекладами. Крім рідного, він знає п’ять мов, два з яких — латинський і грецький — древні, інші — сучасні європейські. Це явно класичне утворення, отримане ще до революції, у чому герой протипоставлений поетові Іванові Бездомному — недоучці радянських часів. Виграш великої суми дав йому можливість залишити службу, зняти житло й почати писати роман. Майстер щасливий зайнятися улюбленою справою, і для вільної творчості йому потрібно деяке: матеріальна незалежність і любов. Його музою стала Маргарита, любов до якої вразила героя з першого погляду, як блискавка. Маргарита вірить у його талант, і їхній невибагливий побут, їхній нехитрий рай у курені — це і є справжнє щастя. Треба відзначити, що герой пише роман на ту тему й про ті вічні істини, які його хвилюють. Він абсолютно аполітичний, він не кон’юнктурник, не кар’єрист, він і поняття не має, що для успіху роману необхідні які — небудь ідеологічні критерії, а також зв’язку в літературних колах. Він наївний, як дитина, зовсім не знає літературного миру й сформованих у ньому взаємин. Тому критика, що обрушилася на його добутки, потрясла його до глибини душі: йому висунуті такі політичні обвинувачення, про можливість яких він і не підозрював. По думці автора, інтелігентна людина далека політики, прагнення догодити влади, він, скоріше, в опозиції влади, тому що свою творчу волю в обмін на матеріальні блага він не віддасть. Хіба можна назвати інтелігентами Берліоза, Аримана, Латунского, що свідомо служить влади заради суспільного престижу й матеріальної вигоди? Ні, ці люди, що називають себе письменниками, випливають не заклику свого серця, а виконують соціальне замовлення. Замовили Бездомному антирелігійну поему — він буде неї писати, навіть якщо не володіє матеріалом і повністю неосвічений у даному питанні. І ще одне відрізняє від цих людей справжнього інтелігента — Майстра: він чимала людина. Він не здатний на обман, на підлість, інтриги, тому не розуміє тих кон’юнктурних міркувань, у яких спокушений його «друг» Алоизий. Він по — детски довірливий і не вміє писати доноси, як це робить його «друг», що бажає заволодіти житлоплощею героя. Тому Майстер зазнає поразки в цьому житті й виявляється в «будинку вболівай». Парадокс, але в лікарні доктора Стравінського Майстер внутрішньо більше вільний, чим у суспільстві людей. Його щасливе возз’єднання з Маргаритою — результат фантастичного втручання Воланда, але в цьому земному житті йому немає місця, воно занадто для нього жорстока. Однак сила його образа й трагічної долі не пройшла безвісти для іншого героя. Поет Іван Бездомний, усвідомивши «жахливість» своїх віршів і фальш свого життя, різко міняє свою долю: він кидає літературу, стає професором, співробітником Інституту історії й філософії, скромним, серйозним ученим. У тривожному сні Майстер називає його своїм учнем, і це не випадково — під його впливом народжується й займає гідне місце в житті герой — інтелігент нового покоління

Схожі публікації