Нічого у світі не може бути страшнішим, ніж війна. Кожен раз війни забирають мільйони людських життів, навіть тих людей, котрі не брали участь безпосередньо у воєнних діях, а просто померли від голоду та холоду.

У «Первінці» М. Вінграновського ми бачимо, що героями у воєнні дні були навіть прості селяни. Перед читачами в цьому оповіданні розкривається життя селян у воєнні роки та подвиг сусіда та батька головного героя. Вони ризикнули та закопали все колгоспне зерно для того, щоб після війни було чим засівати поле. Такий учинок був пов’язаний із величезним ризиком, адже за декілька років пшениця могла зіпсуватися, але іншого виходу не було. Ми бачимо, як протягом війни селяни мусили розривати мишачі нори для того, щоб знайти трохи зерна, та їли щавель, бо не мали більше їжі.

Але коли з війни прийшов батько малого Миколки, вони розкопали з дідом Рятушняком свою схованку і таким чином зберегли селян від голодної смерті. Перед селянами постало питання: де ж узяти знаряддя для польових робіт? Тут на допомогу їм прийшов син Рятушняка, і щасливі селяни йшли за плугами, прив’язаними до воєнного літака.

Така кмітливість та вміння не втратити сили духу в складних ситуаціях заслуговують на повагу. Ми пишаємося воїнами, які звільнили наш край, але як би це вдалося їм без невтомної праці простих мирних жителів? Пам’ятати треба всіх, хто жив під час війни, адже кожен з них є героєм.

Схожі публікації