(за новелою Є. Кононенко «Без мужика»)

11-й клас

Людмила АНТИПОВА

Мета: формувати в учнів правильне уявлення про взаємини між статями, засновані на системі загальнолюдських цінностей; адекватне розуміння дорослості, її змісту, істинних ознак; розкрити особливості жіночої й чоловічої психології, підвести до думки: «Чоловік і жінка — то найкраща спілка»; розвивати вміння робити тендернийаналіз художнього твору; виховувати тендерну культуру.

Обладнання:фотоколаж «Чоловіки — з Марсу, жінки — з Венери», надписи на дошці: «Без духу чоловічого у хаті стають важкими і жінки крилаті» (Н. Поклад), «Жінка — правду сказати, німфа, хмарка ефірна — рада себе віддати, наче ягняофірне, справжньому чоловіку, мурові кам’яному, иоби служити довіку тільки йому од-ному» (М. Сгвш).

Тип уроку: урок подолання тендерних стереотипів.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Формування позитивного оастрою.

Учитель. Олександр Дюма, коли чекав гостей на звану вечірку, у гардеробі вішав табличку з надписом: «Отут, разом з одягом, залишайте свій поганий настрій».Мені б дуже хотілося, щоб і ви залишили свій негатив, якщо такий є, за дверима класу й налаштувалися на роботу.

У цьому нам посприяє вправа-гра. Одного разу, глянувши на себе в дзеркало, відома епа-тажна письменниця Оксана Забужко написала такі іронічні рядки:

Я сама не люблю цієї жінки в свічаді навпроти. Вертикальна бганка в міжбрів % обвисла лінія

Рота, Істеричні сплески завзяття і довгі глухі

Провали (Забуває, про що говорили, коли перервали). Якщо ти від початку її у мені розгледів, Чи не краще було в зоопарку любити білих

Ведмедів?

Хлопці, поверніться до дівчат і скажіть: «Яка красива сьогодні!».

II. Повідомлення теми, мети й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. 1/5 жінок земної кулі, як свідчить статистика, ніколи не виходили заміж. Значна частина тих, що вийшли, розлучилися. «У народі й досі вважається: найстрашніше для жінки — без мужика» (Є. Кононенко). Тендерний стереотип, який склався дуже давно.

Жшка ^срібно-сіра.

Увібгала худеньке тіло Ум’якийглибокий фотель. Недопалки. Лампа настільна. Незнайомий нудний готель.

Дві квитанції до оплати.

Гострить нігті на килимку.

Довгі тіні торкають стелі, Залягає тяжка пітьма. Жінка постіль повільно стелить, Під подушку кладе Дюма.

Зафіранивши блиск реклами І байдуже містечко чуже, Жінка тихо веде руками По плечах, прозорих уже.

Від криштально-дзвінкої втоми — Тамувати собі жагу, Зберігати в очах невтомну, Іронічну печаль-нудьгу.

Може, просто піти назовсім? А по вікнах течуть струмки.

Джень, які стосуються статусу чоловіків і жінок, тім і вийдуть заміж, але скільки усіляких паскуд

Норм їхньої поведінки, мотивів учинків, харак — їх перемацає». У родині існувала «традиція залі-

Терів, потреб. зобетонної порядності».

Зараз ми дізнаємося, чи підвладні ви таким Певно, мати й бабуся своїми словами прог-

Стереотипам. нозували дівчині самотність. Наталка Поклад

{Учитель малює на дошці дві однакові схема — слушно зауважила: «Чужими словами нас жити

Тичні постаті.) не навчиш, і придорожній пил — чужі кохання».

— Чи можете ви сказати, де тут чоловік, а де Чужий досвід корисний, але не в особистому

(наприклад, мої мама та бабуся), то вимовляєш діагноз «в ‘ялотекуча шизофренія з бредом рефор-подібні слова з великим полегшенням.

Учитель. А як вважає героїня твору Є. Кононенко? Зануримося в зміст новели.

Головна героїня твору — це учениця випускного класу (тобто віком така, як ви). Її проблема в тому, що вона не має батька, виховується в оточенні мами та бабусі. «Тебе оточують остогидлі стіни однокімнатної квартири, де товчеться вас троє: ти, мама, бабуся. Три баби. Три баби без мужика», — так вона розповідає

І втікає бульварна осінь На зачитані сторінки.

Ось такою приблизно малюється самотність незаміжньої жінки. Непривабливо та страшно. А чи буває інакше? Коли не буває, то як жити одній? Хочете дізнатися?

III. Вивчення нового матеріалу ‘ Гендерний аналіі художнього твору. Учитель. Тендерний стереотип — набір консервативних, загальноприйнятих норм і су-

Жінка?

(Учні не можуть визначити статі фігурок. Учитель озвучує постаті.)

Перша. Мені шапка ні до чого, я холоду не боюся.

Друга. Я не ношу шапки, вона псує мені зачіску.

(Учні безпомилково визначають статі.)

Учитель. Ви сьогодні знаходитеся перед вибором життєвого шляху й галузі професійної діяльності. Кожен із вас прагне відповідати соціальним очікуванням, багато хто переживає гендерно-рольові стреси («гуманітарні науки — не для справжнього чоловіка», «жінка має бути на два кроки позаду чоловіка»). Психологи стверджують, що подібні стреси призводять до алкоголізму, суїцидів, домашнього насильства, Ми повинні запобігти подібному.

€. Кононенко назвала свій твір «Без мужика». Як, на вашу думку, необхідно вимовляти ці слова: із полегшенням, зі смутком, розгублено чи радісно?

Учень 1. Прийменник «без» указує на якусь ущербність, неповноту, неуспішність. Тому я вимовляв би ці слова зі смутком.

Учень 2. Я думаю, що емоції залежать від віку, В юні роки, коли ти без пари, то це ненормально. У зрілі, коли вже нажився з тим «мужиком» про себе. Оскільки мама постійно на роботі, то бабуся «завжди проконтролює, пильнує, щоб ти не малювала голих дівчат і не пізнала світ косметики».

Щодня дівчина (авторка не дає їй імені) чує одне й те ж від мами та бабусі: «Мужики — це лихо. Мужики — це горе. Самотнє життя — не мед, але це удійний прихисток від підбитих очей і абортів»; «Головне — це дівоча честь і жіноччаідність, а ан мужик»; «У деяких жінок кочки мають хлопців мало не з дитинства, цілуються з ними, дозволяють себе мацати. Нехай такі по-

Житті.

Дівчинка добре вчиться, виправдовуючи довір’я мами й бабусі, але перебуває у віці, коли, за її словами, «хочеш кохання і не хочеш ніякої науки». В юнки виникає закономірне питання: «А чи бувають нормальні мужики, з якими живеш і не паскудишся?». Мама іронічно зауважує: «Бувають. Але їх усіх вбили на війні або закатували в таборах. Лишився невеликий відсоток, але й той миттєво розбирають повії».

Таке виховання не могло минути безслідно, Сказати доньці, яка дорослішає, фразу: «Коли виходиш заміж, треба дивитись, з ким будеш розлучатися», — це зовсім не передача досвіду, Це злість на власне життя, що не склалося, У бабусі не склалося — чоловік був п’яницею, у мами не склалося — чоловік був мамієм. Дві дорослі жінки прогнозують молодшій нещасливе подружнє життя: «Не дай тобі, Боже, вийти заміж за професорського синка. Варто уникати не лише синів тих, хто перебуває на вищих щаблях, а й синів представників екзотичних національностей — грузинів, узбеків, євреїв».

Маторства».

Перше кохання (хоча, можливо, це було щось інше, наприклад, бажання пізнати чоловіка) дівчина намагалася пієтетно берегти. Вона вірила, що перед нею «один з тих, кого сили зла не добили на війні чи в таборах, заради кого можна кинути все…». Її не лякає життєва позиція чоловіка: «Він хоче прописатися в Києві, отримати пільгове помешкання як інвалід IIгрупи. Мати окрему кімнашу, дивитися телевізор. Працювати? Ні, пра-

Надмірна опіка, неправильне виховання, брак позитивного досвіду {«усі „примужчине-ні" жінки з числа маминих знайомих не живуть, а мучаться») штовхнули юнку в обійми першого чоловіка — хлопця, який косив від армії та мав штати він не може. Він так настраждався по психушках, куди йому урацювати?».

Юнка реєструє шлюб таємно. Мати, дізнаючись про замЬкжя, реагує бурхливо: Мама б’є тебе паспортом по обличчю. Здирає з зебе шлюбну обручку. Один з найчорніших днів твого життя».

Один із філософів сказав, що батьки витадують своїх дітей. Мати не могла повірити, що її вигадка лопнула. Подружнє життя дочки не склалося — чоловік виявився «статевим недо-дєлком». Перебуваючи в шлюбі, дівчина лишилася незайманою.

Кажуть, що долю дітям треба вимолювати, вона дається по діяннях батьків і дідів. Очевид-но, юнка належала до роду, який не вмів дару-вати любов. Є таїшй образ Богоматері, який називається «Нев’янучий цвіт». Перед ним матері моляться й просять дочкам хорошу подружню пару.

Ліна Костенко говорила: «Життя — така велика ковзаниця. Кому вдалось не падавши пройти?». Наступним горем дівчини став математик: «Він з тих, хто ходив на гуртки для розумних і з презирством дивився на дурнии дівчат»» Цьото разу героїня добре знала обранця, оскільки разом навчалися на математичному факультеті, Начебто все мало скластися. Але чоловік робить дружині такий закид: він не може мучитися з «темною» в сексі. Аби догодити чоловікові, як колись мамі, аби довести собі, що така, як усі, молода жінка починає «стажуватися» на вулиці, Незапланована. вагітність, аборт, розчарування, розлучення…

Ні школа, ні інститут не дали героїні основного — не навчили розбиратися в людях, почуватися впевнено. Після таких душевних опіків у шлюбах можна замкнутися, припинити шукати долю. Але ж людина завжди повинна світитися зсередини, шукати щастя треба до останньої хвилини.

Життя жінки минало, інститут було закінчено. З’явилася достойна робота. Зароджується роман «зі старим облізлГко^тище^«який працював в інституті якимось одоробаом». «Пересуне українське малокультурне мурло», мамин син. Мабуть, героїня бачить обранця наскрізь, але надія, як кажуть, помирає останньою. Перші вірші — йому. Віра в те, що зародиться щось суттєве. Обранець же стверджує, що чоловік любить жінку за те, що вона вміє солити огірки й варити борщ. «Взяли й зіжмакали твою ніжну поетичну душу, відкриту до коханняя підтерлися нею й викинули до, кошика із ужитим туалетним папером», — зізнається героїня. Вона гнівно вигукує: «Хай згинуть усі чоловіки, для яких домашній борщі домашні пироги и єінністю».

Наступний чоловік, якого посилає доля жінці, — «лупоокийжеребець», для якого вона

Стала «матросом». Але ен еклалося… У Улюбі з’являються діти, ,ро оих хреба аурбуватися, а чоловіка цікавив тільки секс. Свої невдачі жінка пояснює «спадковою тяжкою нездарніітю щодо мужиків». Вона знову лишається сасам За плечима — осінь, І Іевізі «Треба жити».

Запитання до класу.

— Як ви розумієте слова героїні про «спадкову нездарність щодо мужиків»! Чи иснує, нн ааш погляд, така?

Учень 3. На мою думку, існує. Насамперед її породжують неповні сім’ї. Немає позитивного прикладу для наслідування. Матері-одиначки, як правило, дорікають своїм дітям, вони постійно роздратовані. Діти з неповних сімей намагаються раніше одружитися чи вийти заміж,

Учитель. Особисте життя героїні новели «Без мужика» не склалося, напевно, тому, що вона весь час намагалася відповідати чиїмсь очікуванням: материним, чоловіка. Вона не мала власної думки, була слухняною глиною в чужих руках. Стереотипи її розчавили.

Не можна сказати, що Бог повністю відвернувся від неї, адже Він посилає їй дітей. Прикро, що вони будуть виховуватися в неповній сім’ї. І дуже важливо, який досвід передасть їм мати, чи зуміє вона перервати ланцюг негативізму.

Не можна сказати, що героїня нещасна. Вона має дітей, вищу освіту, достойну роботу. В її житті були чоловіки. Не потрібно зациклюватися на тому, що було. Народна мудрість каже, що коли двоє розлучаються, винні вони обоє. Над цим теж треба подумати!

Європейська комісія схвалила п’ятирічну Стратегію з тендерної рівності, яка, зокрема, націлена на краще використання потенціалу жінок. Кожна жінка повинна бути самодостатньою, не вбачати в чоловікові джерело матеріального забезпечення чи сходинку до певного соціального кола. Трапився гідний обранець — вибудовуй сім’ю, не трапився — не паплюж собі життя, шукай йебе е влужінні людям, будь ьамою собою.

IV. Підсумок уроку

Учитель. Обранця для подружнього життя треба шукати дуже зважено. Шлюб повинен збагачувати обох, інакше він — виснажливе приниження, якому не повинно бути місця в житті людини — Є такий гумористичний вислів: «Кажуть, що єврейською „чоловік • звучить як „іш ш а жінка -%а’, отже, ішачити їм разом».

Але е шлюбі теж можна аути иамотнім. Незаміжня жінка — цц ен еирок. Не еарто оучити себе стереотипами, треба розвиватися духовно, пізнавати світ і себе.

Схожі публікації