Усім відомо, що люди — це частка природи. Тому ми повинні жити в повній гармонії з природою, піклуватися про її багатства.

У віршах Павла Григоровича Тичини зображуються такі гармонійні стосунки автора і природи. Поет вміє спілкуватися з природою. Гаї, лани, хмарки шепочуть і співають йому про красу, щастя, волю. Вони дарують автору бажання жити, насолоджуватись життям, збагачують енергією, заспокоюють.

П. Тичина так описує свої почуття у вірші «Гаї шумлять»:

Милуюся-дивуюся,

Чого душі моїй так весело.

У поезії «Де тополя росте» стверджується життєдайна сила рідної природи:

Шумить жито, співа,

Заохочує жить.

У віршах Павла Тичини не зустрічаються неприємні, похмурі образи природи. Тільки сонце, зелень, блакить неба.

Це дуже добре, коли навколо бачиш тільки красу, добро, посмішки. Це і є справжня гармонія.

Схожі публікації