Висвітлено роль видатного українського письменника і драматурга, видавця і громадського діяча Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка (1778-1843) у становленні та розвитку харківського театру першої половини ХІХ ст., де народ­жувалися і починали своє сценічне життя його відомі комедії, що мали значний вплив на розвиток української драматургії та сценічного мистецтва. Стаття міс­тить згадки про багатьох відомих і призабутих аматорів і професійних акторів, які стояли біля витоків українського театру.

ТЬе гоїе оі 1;Ье ои*8І;ап<ііп§ тегіїег ап<і гїгатаіїзі;, риЬІізЬег ап<і риЬІіс іі§иге Сгу-§огіу Гесіогоуусп Клаіка-Озпоу’уапепко (1778-1843) іп 1;Ье такіп§ ап<і сіеуеі-ортепі; оі 1;Ье КЬагкІу ТЬеаіге оі 1;Ье гігзі; Ьаіі оі 1;Ье XIX Йі сепіигу, теЬеге Ьіз — їуеіі-кпо-їуп сотесііез Йіа* іпііиепсесі §геа1;1у 1;Ье сіеуеіортепі; оі 1;Ье Шгаіпіап <ігата1;іс ап<і з1;а§е агі, У/еге Ьогп ап<і Ье§ап 1;Ьеіг з1;а§е Іііе із зЬотеп. ТЬе рарег сопіаіпз гесоїіесіїопз оі іатоиз ап<і а НШе £ог£оНеп атаїеш-з ап<і рго£еззіопа1 асіогз теЬо У/еге аі ЬЬ. е Ье§іппіп§з оі Икгаіпіап ТЬеаіге.

Різнобічне творче надбання Григорія Федоровича Квітки (29.11.1778-20.08.1843) завжди привертало пильну увагу літе­ратурознавців, істориків, діячів культури. Ще за його життя на сторінках петербурзьких та московських газет і журналів дру­кувалися численні, нерідко суперечливі, відгуки про його п’єси. У ХХ ст. творчий доробок письменника та драматурга досліджу­вали передусім літературознавці І. Айзеншток, Є. Вербицька, М. Возняк, П. Волинський, О. Гончар, С. Зубакова, Н. Крутіко-ва, П. Попов, М. Походзіло, Д. Чалий та ін., які, зокрема, розг­лядали і драматургію письменника [1-18].

Значно менше написано про нього, як театрального діяча [19-21]. Проте будь-який драматичний твір за своєю суттю пе­редбачає сценічне втілення, а п’єси Г. Квітки-Основ’яненка Особливо. Лише сцена перетворює драматичні твори з компонен­тів літературного життя на явище театрального мистецтва, що має значний вплив на розвиток духовної культури.

З ім’ям Г. Ф. Квітки-Основ’яненка пов’язано чимало ціка­вих сторінок історії становлення та розвитку харківського теа­тру у першій половині ХІХ ст., у заснуванні та діяльності якого він брав безпосередню участь. Тут народжувалися та починали

164


Своє сценічне життя відомі комедії Григорія Квітки, що мали значний вплив на розвиток української драматургії та сценіч­ного мистецтва.

Любов до театру в Григорія Федоровича виявилася ще в ди­тячі роки, коли він дивився вистави кріпацьких труп. Юнаком відвідував театральні вистави, що ставилися в Харкові. У ро­динному маєтку Квіток С. Основі (нині В межах Харкова) існував свій домашній аматорський театр, про який дізнаємося з листів Григорія Квітки, вперше надрукованих у праці П. М. Попова [15]. До цієї публікацій про нього мимохідь згадував перший біограф Г. Ф. Квітки Г. П. Данилевський [2, с. 182]. Саме завдяки цьому аматорському театрові заприятелювали Григорій Квітка та А. Владимировим, листи до якого засвідчу­ють давню відданість Г. Квітки театральній справі. Він постій­но піклувався про склад труп, розшукував і добирав акторів, був фактичним організатором майже всіх театральних почи­нань у Харкові.

З кінця XVIII ст. панські домашні театри входили в моду. Свого часу їхню появу заохочувала Катерина ІІ, гадаючи, що народ, який співає та танцює, злого не мислить. Поміщики за­водили кріпацькі трупи та збиткувалися з домашніх акторів, як хотіли. Нерідко траплялося, що якогось «барона» чи «гра­фа» після вистави шмагали різками за будь-що.

Федір Квітка був далекий від такого. Він не змушував своїх селян розважати гостей. У театрі в Основі грали Григорій та його старший брат Андрій, сестри Парасковія, Лизавета, Марія, їхні друзі та сусіди, зокрема майбутній чоловік Марії Федорівни Зарудний, а також чоловік Лизавети Смирнитський. В ама­торських виставах театру в Основі брав участь давній знайомий Квіток, харківський урядовець М. І. Шредер (на початку осін­нього сезону 1808 р. грав Петрушку), який за кілька років стане директором міського професійного театру. З власного бажання у виставах брали участь кучер Лук’ян і маляр Пантелей.

Після від’їзду А. Владимирова до Острогорська, де він був справником, а згодом Повітовим суддею, та з відходом від теат­ру А. Ф. Квітки (обіймав посади предводителя дворянства, потім сенатора, губернатора), домашній театр зазнав відчутних втрат. «Наш театр падает, Пише Г. Ф. Квітка до А. Владимирова в 1801 році, Не иметь нам уже таких хороших и усердных акте-ров, ни в казачестве, ни в гусарстве нету таких молодцов.

Ежели можно только, пожалуйста, собирайтесь к нам. И мы,

165


Взваля кулисы и все театральные приборы на сани, поедем по ярмаркам и по большим селам Христа славить» [23, с.163].

Турбота про професійний рівень домашнього театру не по­лишала Г. Ф. Квітку й наступного року. У листі від 22 березня 1802 р. він знову благав А. Владимирова приїхати до Основи: «Теперь-то случай принятся бы опять за восстановление наше-го театра, беднейшего паче всех театров. Ежели же ты не мо-жешь, то поставляй на место свое молодого актера» [23, с. 164].

Схожі публікації