Нема у світі коштовнішого скарбу, ніж свіжий духмяний хліб. Жодна страва не смакує більше за нього. Правильно говориться в прислів’ї: «Хліб — усьому голова! ».

Зараз, у сучасні дні, люди перестали цінувати хліб. Я кожного разу дивуюся, коли в магазині покупці прискіпливо роздивляються кожну буханку та мацають хліб, перевіряючи, чи він свіжий. Ніхто, крім учасників війни, уже не пам’ятає про те, як у воєнні дні людям доводилося працювати по дванадцять годин для того, щоб отримати шматочок черствого, висівкового хлібу вагою в сто грамів.

Коли ми їмо хліб, то не замислюємося над тим, скільки людей працювало для того, щоб він з’явився в нас на столі, скільки ж існує професій, пов’язаних із виробленням хлібу.

У вірші П. Воронька «Пахне хліб», ми можемо побачити, що автор знав, скільки праці вкладено в цей шматочок тіста. Платон Микитович Воронько з повагою ставився до хліборобів та вважав, що хліб пахне «любов’ю трударів і радістю земною». Мабуть, поет написав такий вірш саме тому, що теж брав участь у війні і добре знав ціну хліба.

Але ніхто не любить хліб більше за людей, котрі його роблять. Я маю на увазі всіх, від комбайнера до пекаря, адже для того, щоб зробити буханку хліба, до котрого ми так звикли, хлібороби повинні працювати увесь рік. Спочатку треба виростити жито або пшеницю, потім зібрати його, обмолотити, перемолоти на борошно, відправити до хлібокомбінату і лише там за участі десятків рук людей різних професій спекти цю маленьку буханку. Мало хто може уявити собі, як це важко, адже зараз майже ніхто навіть не замислюється над цим.

Я добре знаю, яких зусиль треба докласти для того, щоб отримати хліб, адже моя бабуся ще коли мені було всього п’ять років, розповідала мені про традиції та обряди українського народу, пов’язані з хлібом, та казала, що у світі немає професії, почеснішої за професію хлібороба. Я повністю згодна з нею і вклоняюся тим людям, за допомогою котрих я кожен день бачу на столі хліб.

Схожі публікації