Хліб. Для нас він став звичайним продуктом. Ми навіть не задумуємось, як багато праці треба для його виготовлення.

Володимир Бровченко у другій частині поезії « Бесіди з внучкою про хліб» розповідає про прикрий випадок. На майдані хлопчики влаштували футбол. Тільки замість м’яча в них булка:

Підгилюють хліб, як серце моє,

Хлопчики спритні і дужі.

Майже нікого не дивує ця картина:

Поряд чимало народу снує,

Кожен спішить, до «матчу» байдужий.

Але ті, хто знає ціну хлібу, не залишаться байдужими. Старенька бабуся взяла цю булку і заплакала. Вона пережила війну, голод, важко працювала в полі, їй гірко бачити таке негідне ставлення до хліба.

До хліба треба ставитись, як до святині.

Схожі публікації