У момент назрілого зламування підвалин у житті суспільства й держави перед особою прийдешніх реформ створює поему «Мертві душі» Н. В. Гоголь. Перелом цей, зміни, що йдуть за ним, торкнуться не тільки політичну систему Російської імперії, але й перетворять самого росіянина

Передбачаючи це, Гоголь був стурбований тим, що ж буде із себе представляти нова людина. Показати його, нового, поки ще набирає силу, — от одна із цілей написання поеми «Мертві душі». Починається поема з появи Чичикова, головного її героя, у губернському місті NN. І що ж ми бачимо? «В’їзд його не зробив у місті зовсім ніякого шуму й не був сопровожден нічим особливим».

Цікаво, що Чичиков в’їхав у місто NN непомітно, тихо, не роблячи ні найменшого фурору своїм приїздом. Місто NN з околицями персоніфікує собою стару Росію, Росію кріпосну й панську, Росію ледачою, інертною, затягнутою павутиною нудьги. Життя в ній тече повільно, без потрясінь. Новий клас у Росії народжується так само непомітно, як непомітно Чичиков прибуває в NN. І так само, як NN персоніфікує собою Росію, Чичиков персоніфікує собою новий тип людини. Зовнішність у нього вкрай невиразна. Адже він — не особистість, а лише тип

Так що ж собою представляє ця нова людина? Подивимося на Чичикова зовні. «Не красень, але й не дурної зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий, не можна сказати, щоб старо, однак ж і не так, щоб занадто молодий». Як видно, зовні він самий пересічний, так звана середня людина й нічим не виділяється з гущавини NN — Ских мешканців, не відрізняючись ні ростом, ні красотою, втім, і каліцтвом теж. Він — такий, як усе. Але це лише зовні. У нього докорінно змінений, менталітет. Система цінностей у цієї людини зовсім інша, ніж у юрби, з якої він змішався

Для того щоб зрозуміти, що став представляти собою Чичиков у дозрілих літах, я гадаю, необхідно заглянути в його дитинство, зрозуміти, як формувалися його характер і образ думки, під чиїм впливом це відбувалося. Маленький Павлусь Чичиков народився в сім’ї маленького чиновника. Все його дитинство до школи (училища) пройшло в чотирьох стінах, в убогій обстановці, у затхлій атмосфері. Вікна в будинку ніколи не відкривалися, і в будинку панувала важка ядуха. До тому ж батько Чичикова, людина хронічно хворої, завжди сидів будинку, безупинно зітхав, ходив по кімнаті й плювала у варту в куті пісочницю, виявляючи собою втілення зневіри

Будь — які спроби хоч мало — мало порушити порядок речей, хоча б, виписуючи букви, прилаштувати до них карлючку або хвіст, суворо карали батьком, що старанно відбивав у маленького Павлуся всяку схильність до фантазії й вільної думки

Зрозуміло, таке дитинство скалічило ніжну, легко раниму, що ще тільки формується психіку Павлуся. І разом із блідими спогадами про дитинство, про тісноту й убогість житла й взагалі про самий спосіб життя своєї сім’ї Чичиков виніс бажання жити не так, жити краще, але стосувалося це лише матеріального благополуччя

И гідом його на шляху до досягнення бажаного положення сталі невірні, свідомо помилкові догми, щеплені йому батьком перед вступом Чичикова в самостійне життя й жадібно вбрані Павлусем

«Дивися ж, Павлусь, учися, не дури й не повесничай, а найбільше догоджай учителям і начальникам. Коли будеш догоджати начальникові, те хоч і в науці не встигнеш і таланту бог не дав, усе підеш у хід і всіх випередиш».

И ще одна батьківська ідея, що стала основним чичиковским життєвим принципом: «…а найбільше бережи копійку: ця річ надійніше всього на світі… Усе прошибиш копійкою».

От воно!

Копійка, зведена видолы.

Чичиковский золотий тілець

Чичиковский ерзац щастя

Головна цінність усього покоління, усього класу, що я ризикну назвати медичним терміном «новотвір», — гроші

Гроші. Мета й засіб одночасно.

Універсальне мірило всіх цінностей. Уособлення благополуччя, стабільності, надійності, безпеки, гарант суспільної любові й поваги

От що таке копійка для Чичикова й для мільйона інших Чичиковых, що йдуть йому вслід. Батьківські гроші він не тільки не розтринькав, а ще й препомножив, пускаючись при цьому на немислимі хитрування. І виріс із Чичикова зовсім новий для тої епохи тип людини

Ділок

Навіть не чесно працюючий підприємець, а саме ділок

Презирство, вкладене Гоголем у це слово, розкривається нам після того, як автор римує його зі словом «негідник».

От розкривається і його натура

Ділок — негідник

Безпринципний, ні із чим не вважається, що переборює й моральні, і фізичні перешкоди в погоні за копійкою

Йому не нудно прислужуватися, лестити, давати й хабарничати, помыкать і бути помыкаемым. Його психологію можна зрівняти із психологією манновского Дидриха. Це — рабська психологія. Він самозакоханий. Досить згадати епізод, коли, розглядаючи себе в дзеркалі, Чичиков, не стримавши розчулення, порвав себе за підборіддя й ласкаво сказав: «Ах ти мордочка такої!»

Він розумний, винахідливий, спритний. Але весь свій розум він використовує вкрай однобоко, ідучи по шляху збагачення

Він украй бідний духовно, не має ніяких моральних принципів, досить сильний, щоб усунути зі свого шляху кожне перешкода

От він, нова людина. Таким малює його Гоголь

Мені бачиться, що сам автор нехтує свого героя, іронізує над ним (хоча б у сцені із самозамилуванням) і побоюється за майбутнє — невже Росія перетвориться в країну бездушних ділків, у країну Чичиковых?

Проблема, піднята ще Гоголем, зненацька актуальної стає в нашу епоху, коли перелом політичного ладу привів до краху сформованих моральних підвалин, до втрати духовними цінностями своєї значимості й до росту впливу й значимості матеріальних благ

Сама собою напрошується паралель між Чичиковым і явищем «нових росіян».

Дивлячись у минуле, я можу сказати, що побоювання Гоголя відносно переродження російської людини не підтвердилися

чиВиправдаються наші?

И закінчити мені хотілося б фразою, що воістину підходить на все часи:

«Русь, куди ж несешся ти?»

Схожі публікації