Наша природа дивна й неповторна. Вона не перестає дивувати нас своєю чудовою красою. Тільки треба вміти побачити її красу в звичайних речах. Особливо це вміють робити люди з вразливою поетичною душею.

Надзвичайною поетичністю, вмінням бачити красу всієї навколишньої природи відзначався відомий український поет Павло Григорович Тичина.

Природа у його віршах оживає, дивує нас чарівністю. У вірші «Де тополя росте…» зображуються символічні образи України: пшеничні лани й тополі.

П. Тичина підкреслює, що такі дивні картини рідної природи наповнюють спрагою життя. Коли тобі погано, сталися якісь неприємності, слід піти до лісу або в поле, поспілкуватися з природою. Природа — найкращий порадник і лікар. Її краса заспокоїть і надасть нових сил. Так робив у своєму житті Павло Тичина. Сама природа подарувала йому неповторні поезії «Гаї шумлять…», «Хор лісових дзвіночків» та інші. Поет вмів розмовляти з нею, слухати її музику, купатися у нивах. Його поезії вчать любити й оберігати природні скарби.

Схожі публікації