Важко, мабуть, усвідомлювати, що в якусь певну мить вирішується твоя подальша доля, починається новий етап життя. Наступного року, наприклад, коли я закінчу дев’ять класів, я буду змушена вирішити, що ж мені робити — продовжити своє навчання в школі, піти в десятий клас чи, можливо, вступити до якогось навчального закладу, де я здобуду професію. Звісно, зробити вибір буде не так важко, як, наприклад, після закінчення школи, коли вступаєш у доросле життя, але все одно страшно зробити хибний крок.

Так, мабуть, і Євген Гребінка, закінчивши Ніжинську гімназію, зрозумів, що постав перед вибором життєвої стежини, усвідомив, що має вирішити свою подальшу долю. Перед виїздом з рідної домівки у великий і невідомий Петербург він написав вірш «Човен», у якому висловив свої душевні переживання, свої побоювання, свої роздуми про майбутнє життя.

У своєму творі Євген Гребінка створює образ одинокого човна, що пливе в розбурханому морі, серед хвиль, що «мов чорнії гори», під хмарами, що «як темна нічка». Неласкавим було море до човна, погравшись із ним, воно нещадно його розбило, і залишилися від човна самі тріски.

Створюючи образ самотнього човна, молодий поет проводить своєрідну паралель — так і він, як той човен, пускається у «світ білий», кидається в піняві хвилі розбурханого житейського моря. Але молодого письменника не лякають ці хвилі, якими для нього став Петербург, його не зупиняють майбутні труднощі. Він розуміє, що «не можна ж вік цілий пробути з собою одним», що не треба ховатися від життя, яким би страшним воно не видавалося. Що ж це буде за життя, якщо всього боятися, якщо сумніватися на кожному кроці!? Поет сподівається, що «недоля і лютеє горе» обминуть його, і впевнено вирушає у свою життєву подорож.

У баладі «Човен» Євген Гребінка втілив особисті роздуми про майбутнє життя. Але цей твір є близьким кожній людині, бо всім нам властиві почуття і переживання, які вклав поет у вірш.

Схожі публікації