Сергій Єсенін писав, свої вірші по помаху своєї душі, про те, що відбувається в його житті. Судячи зі стилю написання віршів Сергія Єсеніна, можна подумати, що його життя було повно тривог, суму, розчарувань і нерозділеною любов’ю

Сергій Єсенін, на мою думку, був відкритої душі людин, він не боявся розповісти людям у своїх віршованих добутках про те, що відбувалося в його нелегкому житті. Думаю, що Сергій Єсенін дуже часто піддавався тривогам і переживанням і саме в цей самий момент починав писати свої безсмертні добутки

От, наприклад один з відомих віршів Сергія Єсеніна, що називається «Мені смутно на тебе дивитися…». У перших рядках свого вірша Єсенін пише. Мені смутно на тебе дивитися, Яка біль, яка жалість! Знати, тільки вербова міть нам у вересні з тобою залишилася

У цих рядках Єсенін немов звертається до улюбленої жінки, записуючи своє звертання до неї у віршованих рядках. Далі він її повідомляє про те, що в них уже не буде ніяких відносин у зв’язку з якоюсь безвихідною ситуацією, як видно, яка відбулася всентябре.

Після чого пише. Чужі губи рознесли твоє тепло й трепет тіла. Начебто дощик мрячить із душі, небагато омертвілої. У цих рядках Єсенін продовжує звертання до улюбленої жінки. Він повідомляє її свої думки, про те, що не він неї пестить, а зовсім інший чоловік, (можливо не єдиний), і саме він забрал собі її всю сласть і увагу. Від цього Єсеніну довелося нелегко, і його душу спорожніла

Далі йдуть такі стоки. Ну що ж! Я не боюся його. Інша радість мені відкрилася. Адже не залишилося нічого, як тільки жовтий тлін і вогкість. У цих рядках Єсенін повідомляє її, що не боїться її чоловіка, але не збирається влазити в їхні відносини й вносити розлад, і, як видно, він раптово знайшов для себе якесь інше захоплення, швидше за все гірке вино. Тому як Єсенін далі пише про те, що його крім прикрості й суму нічого не оточується

Продовжує вірш Єсенін такими рядками. Адже й себе я не зберіг для тихого життя, для посмішок. Так мало пройдено дорогий, так багато зроблено помилок. У цих рядках Єсенін аналізує своє життя, що прожив зовсім не багато, а зробив безліч помилок

Далі пише. Смішне життя, смішний розлад. Так було й так буде після. Як цвинтар, засіяний сад у беріз згризеної кістки. У цих рядках Єсенін повідомляє, про те, що зрозумів, розлад, що відбувся, був заснований на дрібниці, і ця дрібниця не припинитися ніколи. Далі виражає свою гірку тугу, а так само про те, що ніщо не вічне

Завершують вірш Сергія Єсеніна рядка. От так само відцвітаємо й ми й отшумим як гості саду… Коли немає квітів серед зими, так і сумувати про їх не треба. У цих рядках говорить про те, що він і його улюблена жінка втрачають свою пристрасть друг до друга, але про цьому не потрібно жалувати, адже в них немає ніяких відносин

Схожі публікації