Цей вірш був написаний поетом не в найпростіший період життя. Незадовго до цього він припиняє відносини із друзями — символістами, у цей же момент він втрачає свою першу любов — Любов Менделєєву, онученяті знаменитого хіміка. Вірші Блоку того часу пронизані розпачем, тугою й невір’ям, вони виражають протест поета проти жахливого безжалісного миру, для якого немає нічого святого, котрий навіть любов і красу перетворює в предмет торгів

Незважаючи на розпач і страждання, що панувало в серце поета, центральною темою його добутків залишається любов, тільки героїня його віршів — уже не колишня Прекрасна Дама, а згубна пристрасть, руйнівниця, фатальна спокусниця, але ліричний герой неспроможний проти її влади

Навіть вульгарний і аморальний мир описаний Блоком одухотворенно й барвисто. Будучи щирим символістом, поет ненавидів бруд і цинізм, тому їх немає у вірші. Саме з опису цього реального миру й починається вірш «Незнайомка». Ніжна душа ліричного героя відкидає цей шинок, брудну вулицю й грубих п’яних людей. І з’явився в цій атмосфері прекрасний і вабливий вигляд мрячної незнайомки вселяє в нього віру про світлу беззавітну любов і мрії про іншійа життя

Вірш умовно ділиться на дві частини, і прийом антитези дозволяє поетові виразити свою основну думку — з появою незнайомки ліричний герой перетворює. На зміну побутовій лексиці («п’яні окрики», «п’яниці з очами кроликів», «лакеї сонні стирчать») приходять прекрасні звороти одухотворених рядків, звучні метафори й епітети — «скарб», «дівочий стан, шовками схоплений», «беріг зачарований і зачарована далечінь».

Алітерації в першій частині приходить на зміну асонанс у другий. Що стосується приголосних звуків другої частини, то переважають сонорні звуки (р, н, л), що надають рядкам особливу музикальність

«Незнайомка» — це одне із самих характерних і гарних віршів Блоку, що дозволяє сказати, що краса й любов існують, потрібно тільки бачити їх серед навколишнього міщанства

Схожі публікації