Коли читач перегортає першу сторінку, самі собою виникають питання: «Які воли?», «Які ясла?», і лише коли закрита остання, ми починаємо розуміти значення назви.

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — це біблійний вислів. Якщо волів нагодувати, вони спокійно будуть робити свою справу чи просто стоятимуть у стійлі, так і люди: якщо в них є усе необхідне, вони будуть спокійними. У якому ж значенні вживає письменник цей афоризм, що він має на увазі, надаючи своєму твору таку психологічно навантажену назву?

Після прочитання твору у мене виникла думка, що цей твір хоча і написаний про життя селян, але розрахований на більш освічену аудиторію. Про це говорить хоча б назва, навряд чи простий селянин зможе зазирнути та розпізнати підтекст назви і всього твору в цілому.

Ніщо не трапляється зненацька, трагедія Чіпки теж виникла не на пустому місці, вона — результат складної психологічної ситуації. Розумний, сильний Чіпка бачить і відчуває те, що іншим, можливо, не під силу. Він близько до серця сприймає соціальні негаразди і намагається вирішити їх можливими засобами: «Він знай говорить про неправду людську; кляне земство… лає здирщину… бідує з кріпаками, будить у них жаль…»

Якби життя народу було щасливим і вільним, якби в кожній родині був матеріальний достаток, навряд чи люди пішли б на бунт, не йшли б на розбійництво.

Роман написаний на основі народного життя, яке дуже близьке Панасу Мирному. Він постійно замислюється над соціальними негараздами, бачить їх серйозність, намагається і нам це довести.

А що ж необхідно «волам»? А те, без чого не може існувати жодна людина —хліб, щастя і, звичайно, воля: «Воля для чоловіка вільного — чарівниче слово, а для невільника — мед — п’яне чоло. Воно, як дурманом, як хмелем, затуманить усі його думки, гадки, надії…». Прості люди готові постояти за себе, за своє майбутнє. Гомонять кріпаки, що Зібралися біля шинку з приводу чуток про те, що ще два роки треба робити на пана — народ обурений, він переповнений ненависті до експлуататорів, гнобителів: «Прокляті! Каторжні! Ні суда на вас, ні права немає… Прокляті душі!… На вас трохи такої муки, трохи каторги… Катувати вас, пекти, тупим ножем шматувати!»

Письменник зобразив живих людей з їх реальними рисами. Він наголосив, що кріпосницька система, нелюдська, жорстока, не має права на існування, вона ламає долі людей, нівечить їх життя і душу: «А правда де? Де її поділи? »

І «ревуть воли» закріпачені, безземельні, маючи таке просте, таке природне людське бажання — бажання свободи. Не хочуть люди витрачати свої сили, здоров’я на багатіїв, а хочуть вони хазяювати на рідній землі, щоб росли їх діти не в неволі, у голоді, холоді, а ситими, вільними та щасливими.

Схожі публікації